(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

Марвін Хімейєр: «Іноді розважливі люди мусять робити нерозважливі вчинки»

  • 15 липня 2011
  • Відгуки :0
  • Переглядів: 728
  • Автор: admin
  • 0

Марвін Хімейєр — чоловік з провінційного містечка Ґренбі,  штат Колорадо, 4 червня 2004 р. став  легендою Америки, якого нарекли останнім героєм. Він став символом  боротьби за власну  свободу та людську  гідність. Про Марвіна Хімейєра  рокери багатьох країн написали чимало пісень, акули Голівуду висловили наміри зняти про нього фільм, а пересічні люди захоплюються його простим і водночас неймовірним вчинком. Він був простим білим американцем,  який неймовірно точно почув кинуте колись в далекій і незнайомій йому Україні «поховайте та вставайте, кайдани порвіте» і, відповідно до обставин, почав діяти. Він не хотів вірити у те, що цим світом править «бабло», в якому немає місця вольностям. Він надто любив життя і свою справу. Про нього люди казали, що він веселий і приємний чолов’яга, але не варто ставати на його дорозі. Марвін був романтиком з великої літери і творчою особистістю. Він будував снігоходи, а потім взимку ними катав  молодят  околицями Ґренбі. Він умів вдихати життя на повні груди і дарувати радість всім тим, хто його оточував. Він зробив те, на що мало хто здатен у сучасному світі з його цивілізованими правилами і штучною мораллю, яку так старанно хочуть нам усім нав’язати.

А почалося все з того, що відслуживши у свій час у ВПС, аеродромним техніком, Марвін Хімайєр придбав 2 акри землі у корпорації Resolution Trust Corporation. Він заплатив за землю понад 42 тис. доларів. Проживши кілька років у Ґренбі і збудувавши автомайстерню з крамницею, Марвін ремонтував глушники, будував снігоходи, та справно сплачував податки. Конфліктів із сусідами у нього не було, всі про нього казали лише теплі слова, але, на привеликий жаль, він мав нещастя сусідити з підприємством по виробництву цементу Mountain Park Inc. Його маленька майстерня тісно прилягала до горезвісного Mountain Park, який вирішив розширюватися, змушуючи Хімейєра та інших сусідів заводу продавати свої земельні ділянки, що спричиняло невдоволення.

Згодом відступили всі сусіди заводу, але не Хімейєр. Його землю фабриканти так і не змогли привласнити, хоча намагалися зробити це всіма правдами й неправдами. Потім, «втомившись» вирішувати питання цивілізовано, Марвіна просто почали цькувати. Кілька разів «наїхала» податкова щодо податків з роздрібної торгівлі, пожежна інспекція, санепідемнагляд. Останній виписав штраф на 2500 доларів за те, що в його майстерні перебував резервуар, що не відповідав санітарним нормам. Мова, нагадаємо, про авторемонтну майстерню. Під’єднатися до каналізації Марвін не міг, оскільки земля, по якій потрібно було прокладати траншею, теж належала заводу, а той не квапився давати Хімейєру такий дозвіл. Оскільки всі землі довкола майстерні вже належали заводу, йому перекрили всі комунікації та під’їзд до будинку. Марвін вирішив прокласти іншу дорогу і навіть купив для цього списаний бульдозер «Komatsu D355A-3», відновивши потім на ньому двигун у своїй майстерні. Міська адміністрація відмовила у дозволі на прокладання нової дороги. Банк прискіпався до оформлення іпотечного кредиту та погрожував відібрати будинок. Хімейєр намагався відновити справедливість, подавши до суду на завод Mountain Park, але судову справу програв.

Через деякий час у нього помер батько (31 березня 2004). Марвін поїхав його ховати. А поки був відсутній, йому відімкнули світло, воду й опечатали майстерню. Після цього він зачинився у майстерні. Відтоді його практично ніхто не бачив. Нарешті, 4 червня 2004 року, Хімейєр взяв реванш. За все. В одному зі своїх записів у щоденнику він написав наступне: «іноді розважливі люди мусять робити нерозважливі вчинки».

І Марвін Хімайєр почав створювати броньований бульдозер, який потім нарекли «Killdozer», що буквально означає бульдозер-убивця. На створення броньованого «убивці» пішло близько двох місяців, за одними повідомленнями, і близько півтора року, за іншими. Обшив його дванадцятиміліметровими сталевими листами, прокладеними сантиметровим шаром цементу. Обладнав телекамерами з виведенням зображення на монітори всередині кабіни. Забезпечив камери системами очищення об’єктивів стисненим повітрям на випадок осліплення їх сміттям та порохом. Завбачливий Марвін запасся продовольством, водою, набоями і протигазом. За допомогою дистанційного керування опустив на шасі броньовий короб, замкнувши себе всередині. Для того, щоб опустити цю оболонку на кабіну бульдозера, Хімейєр використав саморобний підйомний кран. «Опускаючи її Хімейєр розумів, що після цього з машини йому вже не вилізти», — заявили поліцейські експерти. Й о 14.30 виїхав з гаража.
Марвін заздалегідь склав список цілей. Всіх, кому вважав за потрібне «віддячити». Вогонь у відповідь Хімейєр вів з двох напівавтоматичних гвинтівок двадцять третього та одної напівавтоматичної п’ятидесятого калібру крізь спеціально зроблені у броні бійниці ліворуч, праворуч та спереду відповідно. Для початку Марвін проїхав через територію заводу, ретельно знісши будівлю заводоуправління, виробничі цехи і взагалі все до останнього сараю. Потім посунув по містечку. Зняв фасади з будинків членів мерії. Зніс будівлю банку, який намагався тиснути на нього через дочасне повернення іпотечного кредиту. Зруйнував будівлі газової компанії «Іксел енерджи», яка відмовилася після штрафу заправляти його кухонні газові балони. Будівлю мерії, приміщення мерії, пожежної охорони, товарного складу, кілька жилих будівель, які належали меру міста. До купи розтрощив редакцію місцевої газети і публічну бібліотеку. Коротше кажучи, зніс все, що мало хоч якесь відношення до місцевої влади, включно з їхніми приватними будинками. До того ж проявив неабияку обізнаність у тому, кому і що належить.

Хімейєр активно відстрілювався через прорізані у броні амбразури. Жодна людина від його вогню не постраждала. Тому що стріляв він суттєво вище голів. Простіше кажучи, в небо. Однак поліцейські наближатися більше до нього не наважувалися. Загалом, рахуючи єгерів (їх на той час зібралося близько 40 людей), бульдозер прийняв понад 200 потраплянь з усього — від службових револьверів до М-16 і гранат. Його намагалися зупинити здоровенним скрепером. «Komatsu D355A» без особливих труднощів заштовхав той скрепер задом у фасад магазину і там лишив. Машина напхана вибухівкою на шляху Хімейєра також не дала сподіваного результату. Єдиним досягненням став пробитий рикошетом радіатор — втім, як показує досвід кар’єрних робіт, такі бульдозери далеко не одразу звертають увагу навіть на повну відмову системи охолодження.

Все, що змогла у підсумку зробити поліція, — евакуювати 1,5 тис. мешканців та перекрити всі дороги, включно з федеральним шосе № 40, що веде до Денвера (перекриття федеральної траси всіх особливо вразило). «Війна Хімейєра» скінчилася о 16.23, коли бульдозер зупинився, припрасовуючи руїни універмагу «Гемблз».

Спочатку поліцейські довго боялися наблизитися до бульдозера Хімейєра, а тоді довго робили діру в броні, намагаючись дістати бульдозериста з його гусеничної фортеці (три пластикові заряди не дали потрібного ефекту). Побоювалися останньої пастки, яку міг влаштувати для них Марвін.

Коли броню, нарешті, пробили автогеном, він був вже півдоби як мертвий. Останній набій Марвін лишив для себе. Живим даватися до лап своїх ворогів він не збирався. Потім почалося слідство. На думку експертів, він зробив все, щоб ніхто з людей не постраждав, стріляючи переважно для остраху і не даючи поліціянтам висунути носа з-за їхніх машин. Жоден з них не отримав ані подряпинки.

Попри такі висновки зацікавлені кола почали мусувати чутки, за якими хотіли зробити його неадекватним психом, жаднюгою, якому пропонували за його ділянку аж 250 тис. доларів, але він вперто бажав 1 мільйон доларів. Попри таке оббріхування всі, хто знав Марвіна, вважали його адекватною й осудною людиною. Звісно, згідно з логікою хазяїв нової світової моралі і нового порядку, все має в цьому свою ціну, відповідно виражену у грошових знаках. А такі явища, як гідність і сумління відсутнє у їхніх системах координат.

Сумно констатувати, але наші доморощені хазяї потурають своїм покровителям, перетворюючи нашу Україну у черговий закатований рай, як колись писав Тарас Шевченко.

За матеріалами інтернет-видань
підготував  ОЛЕГ БАБИЧ

 
 
Залишити відгук  ↓
 
Ще ніхто не залишив відгуків.