Отрута із супермаркетів. Як нас обманюють виробники
- 15 липня 2011
- Відгуків: 0
- Переглядів: 897
-
«Як ти можеш це їсти, ти бачила із чого воно виготовлене?!», — все частіше можна почути подібні вигуки з вуст людей. Ну добре, а як довідатися, із чого, власне, ЦЕ (те, що ви купили в магазині й плануєте з’їсти на обід) складається? Перевертаємо пакунок і вмить губимося в умовних позначках: чим розрізняються різні «E», чому треба уникати глютамата натрію й чим шкідливий лецитин? Спробуємо розібратися.
Що, зазвичай, написано на етикетці?
Найважливіше, що нас цікавить, — вміст білків, жирів і вуглеводів та їхня кількість. Крім того, кількість калорій. Зрештою, інгредієнти в складі завжди зазначені у нисхідному порядку, а це означає, що в молочних продуктах на першому місці повинне бути молоко, а в м’ясних — м’ясо, а не якийсь рослинний білок. Ще одне обов’язкове правило: якщо вигляд етикетки вас тривожить, якщо вона напівстерта або переклеєна, цьому продукту справді не місце у вашому продуктовому кошику.Як читати склад продуктів?
Головне, про що ми, як завжди, забуваємо, — що склад традиційно вказується на 100 г продукту. Ясна річ, зазвичай, його вага перевищує ці 100 г, а отже, реальну кількість білків–жирів–вуглеводів доведеться вираховувати самостійно. Тож звертайте увагу не тільки на число калорій, а й на вагу продукту.Як визначити строк придатності?
Він може бути позначений двома способами: «придатний до» — у цьому випадку вказується конкретна дата закінчення строку придатності, і «строк зберігання» — тоді на пакунку треба шукати дату виробництва й вираховувати, скільки часу пройшло від цього моменту. Якщо ви не слідкуєте за строком придатності продуктів, то пора зробити це своєю корисною звичкою — страшна історія про прострочену ковбасу й цвілі йогурти може трапитися й з вами.Що все-таки означають різні «E»?
Усі вони означають наявність харчових добавок у складі. Для чого? Для додання продуктам усього, чого насправді в них немає: гарних кольорів, правильної консистенції, аромату, смаку. Кожній добавці привласнений кодовий номер, що починається з тієї самої букви «Е», у нумерації діє чітка система: барвники (Е100–Е199), консерванти (Е200–Е299), антиокислювачі (Е300–Е399) і так аж до двох тисяч.Деякі з них цілком безпечні. Наприклад, молочна кислота (Е270). Деякі навіть корисні. Наприклад, Е440 — яблучний пектин. Деякі вважаються шкідливими — нітрит натрію (Е250), глютамат натрію (Е621), а деякі взагалі заборонені. Головне правило: чим менше «Е» на пакунку, тим краще, але щоб знайти такі продукти у звичайному супермаркеті, доведеться докласти зусиль.
Як нас обманюють виробники?
Привабливі написи «без холестерину», «без ГМО», «натуральний продукт» і префікс «БІО-», які виробники прагнуть наліпити на всі пакунки, так і притягують наш погляд, і руки самі тягнуться до цього чудового продукту. Але чи такий він чудовий насправді? Найпопулярніша принада — напис «без холестерину» на рослинній олії. Це чиста правда: холестерин є продуктом тваринного походження, і в рослинній олії його за визначенням бути не може. А от напис «без консервантів» швидше за все буде лукавством, тому що консервантами є і звичайна сіль, і лимонна кислота, й оцет. Якщо на продукті написано «Біо», він повинен мати в складі живі кисломолочні бактерії й короткий строк придатності. Якщо йогурт із позначкою «Біо» у магазині зберігається навіть не в холодильнику, обходьте його стороною, ніяких корисних бактерій у ньому точно немає.blog.i.ua