Чому в українців нема радості від візиту Кирила

Російська православна церква завжди була одним із державних департаментів Московської влади, тобто політичним і адміністративним органом. Відповідно в Україні вона здійснювала і здійснює політику в інтересах Москви.

У нас і Верховна Рада здійснює політику в інтересах Москви, і президент, і правоохоронні органи. Згадаємо події 9 травня у Львові.
До християнства пан Гундяєв має таке саме сумнівне відношення, як і вся його церква, т.зв. «червоне православ’я», патріархат якого був створений у 1943 році Сталіним і Берією в обхід усіх церковних канонів як свого роду «альтернативний політвідділ» Луб’янки, коли потрібно було піднімати бойовий дух на фронтах, а політруки не справлялися. Політвідділом Кремля ця церква і зосталася, попри всі спроби «переробити» і «очистити» її з середини.
Ні в якому разі не хочу кинути тінь на всіх тих справжніх «по вірі», а не тільки «по сану» священників — «рядових», які і в РПЦ МП намагаються щиро служити Богові, але серед їх «генералітету», тобто верховного кліру, таких, боюсь, не може бути за визначенням: це не стільки церква, скільки бізнес-корпорація, І немає, здається, такого паскудства, яким би вона себе не заляпала — від торгівлі тютюном-горілкою, до освячення зброї масового знищення. А вже коли їхні клірики стали погрожувати конкурентам — «насланням прокльонів»(анафемою), то тут християнинові в пору, осінивши себе святим хрестом, проказати: «Одійди сатано»!

Радість — вона від Бога, а в цих цинічних попів на «мерседесах», за чий один ручний годинник можна нагодувати «євангельськими п’ятьма хлібами» тридцять тисяч голодуючих, зовсім інша «духовна зброя» — страх, брехня. злоба, ненависть…
Це ті, про кого Христос попереджав своїх учнів у Євангелії від Луки «Багато хто прийде  в ім’я Моє, то не йдіть  ви з ними».

Трагедія України — в безпробудній темноті нашої правлячої верстви, «безголовості» нації.  Страшну міну під нашу духовну свободу заклав свого часу Л. Кравчук — коли, без будь якого громадського обговорення, віддав РПЦ МП в безроздільне користування Києво-Печерську Лавру. Нині Віктор Янукович при кожній оказії тягне сюди «соціально близького» собі пана Гундяєва, либонь, щиро вірячи, що той держить для нього в кишені ряси ключі від раю. І не підозрює наш гарант, що там усього тільки ключі від кримського палацу, а «по вертикалі» президент України, який присягав на Пересопницькому Євангелії, відповідає зовсім перед іншою інстанцією..

Сюзерен російської церкви — держава — зробила експансіонізм змістом своєї політики. Навіть попри те, що це гасло явно виходить у суперечність з Божою заповіддю: «Не пожадай ні дому ближнього твого, ні поля його».

До візиту пана Гундяєва (а це вже п’ятий візит за 2 роки) виникає запитання — невже російська церква виконала свою місію в Росії? Навіщо їхати в Україну, де населення значно релігійніше, ніж в Росії? Невже в Росії до безбожників, язичників, іновірців уже донесене Слово Христове? Невже не Росія, держава з одним із найвищих рівнів злочинності у світі?

Добрий пастир не може кликати свою паству туди, де її вбивали мільйонами і намагалися знищити під корінь.
Неправедною політикою церква відходить від основної своєї місії на землі.

Валерій Андрощук,
депутат Бориспільської районної ради