(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

Щастя бути художником

  • 19 грудня 2011
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 942
  • Автор: admin
  • 0

Нещодавно у Бориспільському державному історичному музеї відбулася виставка нашої землячки, молодої художниці Марини Попович. Вона — відкрита і життєрадісна майстриня, що відповідально ставиться до створення картин і має у своєму характері рису, яку нечасто зустрінеш у талановитих людей — здатність тверезо оцінювати свої роботи. До того ж Марина — не лише талановита художниця, а й прекрасна людина. І це чудово! Адже стати хорошою людиною важче, ніж стати хорошим художником. Щоби переконати у цьому наших читачів, кореспондент газети «Ринок…» і запросила талановиту мисткиню до бесіди

— Марино, розкажи трохи про себе.

— Мені 22 роки, народилася в Рогозові, там же закінчила школу. Потім вступила до Грицевського вищого художнього професійного училища № 19, що на Хмельниччині. Тепер навчаюся в Київській художній академії на першому курсі.

— Коли ти стала малювати і як давно займаєшся живописом серйозно?

— Малювала в дитинстві, як і всі діти. Зазвичай — різних принцесок (усміхається). Брала участь у шкільних олімпіадах. Серйозно стала цим займатися з 17 років, тобто тоді, коли вступила до училища.

— Хтось із твоїх родичів малював чи малює?

— Бабуся займалася любительським малюванням. Проте я перша в родині, хто став займатися ним професійно.

— Чия думка про твою творчість важлива для тебе?

— Я великий самокритик (усміхається).

— Як ти вважаєш, чи потрібна професійна художня освіта для того, щоб досягти великих успіхів?

— Звісно ж, художня освіта потрібна. Талант є талантом, але його потрібно розвивати. В академії дають основні ази, якими треба володіти кожному професійному художнику.

— Чи легко було вступити в академію? Провчившись уже півроку, ти не шкодуєш, що обрала такий шлях? Чи плануєш пов’язати своє подальше життя з малюванням?

— Вступити академію було важко, — пройшла, на жаль, за контрактом. Чи я шкодую… Звичайно ж, ні! Навчання — це малювання, яке є моєю улюбленою справою. Інколи важко відтворювати саме те, що задають, а не те, що сама хочу… Тож часом доводиться себе пересилювати. Та воно того варте! Своє майбутнє дуже хотілося б пов’язати з цим мистецтвом, адже воно — моє покликання. А людина повинна займатися тим, що їй близьке, тобто бути на своєму місці.

— Як зароджуються ідеї твоїх картин? Чи перемальовуєш роботи інших художників для саморозвитку?

— Створюю те, що мені близьке, завжди прислуховуюсь до самої себе і малюю, як відчуваю. Беру ідеї з природи, з життя. Буває, вони приходять самі собою, іноді доводиться їх шукати. Усе залежить від настрою, внутрішнього стану. А перемальовувати картини відомих художників справді потрібно, адже так ти вивчаєш техніку малювання, удосконалюєшся.

— Чи продаєш свої картини?

— Так. На життя вистачає.

— Які зі своїх робіт ти вважаєш найвдалішими? І скільки їх у тебе тепер?

— На виставці у музеї було представлено 59, а взагалі на сьогодні у мене 201 робота. Найкращої у мене немає, кожна по-своєму мені близька. І я намагаюся не «прив’язуватися» до них.

— Які інструменти і матеріали використовуєш, створюючи картини?

— Я малюю на полотні маслом, користуючись пензликом. Пробувала малювати олівцем, але душа тягне до живопису, до кольору фарб.

— Що тебе надихає?

— Під час малювання я люблю слухати класичну музику. Вона заспокоює, розслабляє, налаштовує на потрібний лад. Найбільшим натхненням є домашні улюбленці — мої котики.

— Які твої плани на майбутнє?

— Перш за все — закінчити академію, стати на ноги, допомагати батькам…

— Чим любиш займатися, крім малювання? Як ти відпочиваєш?

— Малювання — це і є відпочинок. Окрім цього, люблю читати, проводити час на природі.  

— Що б ти порадила новачкам-початківцям?

— Якщо ти прагнеш малювати — малюй, незважаючи на те, що це комусь може не подобатися, що хтось не вважає це професією! Якщо твої роботи подобаються хоч одній людині, то вони вже заслуговують на повагу. Будь впевненим у своїх силах, будь терплячим і досягай своїх цілей, попри все!

— Дякую за щиру розмову. Бажаю тобі натхнення і високого професійного росту.

Бесідувала Марія Голуб

 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.