Не зрозуміло, кого і з чим привітали

Днями наше місто «прикрасили» біґ-борди з дивним змістом. На них голова облдержадміністрації А. Присяжнюк вітає Київщину з 80-річчям. Після декількасекундного мозкового «ступора» і незмоги знайти відповідь, що це все означає, у мене виникло єдине пояснення: напевне, це привітання — наслідок якогось некоректного підходу до складання тексту цього привітання. Не інакше, «творці» цього рекламного щита намагалися сказати: «Вітаю Київську область з 80-річчям!». Адже саме створення однієї з адміністративних одиниць колишньої совєтської імперії  відзначають днями в багатьох містах Київщини.

І можна було б пройти собі далі повз це «привітання» з іронічною посмішкою, ще раз згадавши різні мовні «проколи» сучасної псевдоеліти, якщо б ця посмішка не вийшла занадто кривою. Не полишає думка, що це все робиться ніби невипадково — немов із натяком на подальше обкрадання нашої історії — з метою посіяти у душах сучасних українців почуття меншовартості порівняно з різними «старшими братами», які після історичної ревізії виявилися схожими на байстрюків, ніж на наших родичів. Повз такі біг-борди ходять у своїх справах по всій Київщині тисячі людей, а серед них — молодь, що повинна виховуватись у патріотичному дусі, щоб жити у сильній, справді незалежній Україні. А що ж виходить? Десь там у підсвідомості закарбується цифра «80», мовляв, так небагато — всього-то 80 років існує Київщина, а до цього тут взагалі ніби пустеля якась була. І віриться тоді українцям, що, може, й справді совєтські «історики» казали: вік українському народу — років 300–400…

Ось і маємо: спочатку церковники вкрали у нас п’ятитисячолітню минувшину, почавши відлік часу від народження свого месії, а тепер ще й неукраїнська влада її підкорочує, святкуючи роковину територіального утворення комуністичних часів.

Ми повинні знати й пам’ятати: Київська земля дуже стародавня, і багато дослідників присвятили своє життя пошукам відповіді на запитання, наскільки глибоко в тисячоліття сягає історія нашого краю. Згадати хоча б класичну роботу видатного чеського археолога-слов’яніста кінця XIX – початку XX сторіччя Любора Нідерлє «Слов’янські старожитності», який писав: «Земля полян простягалася впродовж Дніпра на південь від Тетерева до самої річки Рось на відкритих просторах, в полях (звідси назва поляни). Їхнім центром було відоме зі стародавніх часів  місто Київ… З Києвом, а разом з ним і з землею полянською була пов’язана також назва землі руської у вузькому значенні слова. У ширшому значенні період перших літописів (XI століття) під цією назвою розуміли сукупність всього східного слов’янства».

Б. ТУР