Кому потрібні зміни до навчальних програм?

За інформацією газети «Дзеркало тижня», згідно з проектом нових навчальних планів для 5-9 класів, зменшується кількість уроків української мови та літератури, а предмет «історія України» взагалі зникне. Як повідомляють поінформовані джерела, відповідний наказ уже підписаний міністром освіти Дмитром Табачником офіційно зареєстрований під № 93 від 01.02.2012 року.

Як пише видання, з новими типовими навчальними планами для середньої школи, розробленими в Міносвіти, мало змогу ознайомитися дуже вузьке коло лояльних до нього освітян. Та й то під грифом «Проект».

За задумом керівництва Міносвіти, історія України взагалі зникне з розкладу шкільних уроків (хоча традиційно викладалася навіть у Радянському Союзі). Натомість з’явиться новий, інтеґрований курс — історія, в якому історію України буде поєднано зі всесвітньою історією. Подібні побоювання були близько року тому стосовно зникнення предмету українська література, яку також планували внести до загального курсу літератури. Потім це питання більше не піднімалося, можливо, через протести і звернення освітян.

Окрім того, «Дзеркало тижня» зазначає, що досвід викладання інтеґрованого курсу історії існує в інших країнах. Наприклад, у Росії. Згідно з навчальними програмами, історія рідної країни становить у ньому близько третини всього матеріалу. У дев’ятому класі російських шкіл з’являється окремий предмет «історія Росії».

Та все ж проблеми у курсі української літератури та історії України викликають обурення у національно свідомих людей. Патріотично налаштовані вчителі, незважаючи на вилучення з програми важливих тем, які стосуються нашої минувшини, і надалі ознайомлюють учнів з ними.

Наскільки змінилося вивчення патріотичних тем у курсі української літератури, розповіла вчитель-методист із 32-річним стажем Марія Володимирівна Барабан з Любарецької ЗОШ. За її словами, у програмі для профільних філологічних класів ширше представлена патріотична тематика, більшість же шкіл навчається за стандартною програмою. З 2005 року, коли була запроваджена 12-річна освіта, програма з української літератури стала значно кращою, але перехід у позаминулому році на 11-річне навчання потягло за собою скорочення тем. Але ж чому саме патріотичних?

«Найбільше мене вразило, що вилучена важлива тема нашої історії — Голодомору в Україні (11 кл.), це твори Василя Барки «Жовтий князь» і Уласа Самчука «Марія», які дуже подобалися старшокласникам. Твори Самчука запропоновані на вибір для позакласного читання, — розповідає Марія Володимирівна. — Проте введено, на мою думку, важкий для сприйняття твір про Першу світову війну Осипа Турянського «За межами болю». Твори патріотичного спрямування Василя Стуса «На колимськім морозі калина» та «Сто років, як сконала Січ» замінені на філософські «О земле втрачена, явись!», «Мені зоря сіяла нині вранці». Замість повісті Марка Вовчка «Інститутка» у 9 класі до програми введено «Максим Гримач» — твір, який не дає позитивної характеристики письменниці. Вилучено «Бояриню» Лесі Українки — п’єсу на українську проблематику. Досить вагомі зміни відбулися у вивченні творчості Тараса Шевченка. На мою думку, втратилася глибина. Відсутня частина поезій, де окреслено національні проблеми: «Розрита могила», «Ісайя. Глава 35». Добре, що залишили «Україна в огні» Олександра Довженка — єдиний твір про Другу світову війну, а також твори Василя Симоненка, хоча основні його поезії — «Ти знаєш, що ти — людина» і «Лебеді материнства» — перенесені з 11 класу у 7. Звичайно, глибину філософських творів семикласники ще не можуть зрозуміти.»

На жаль, вилучили з програми 9 класу «Послання до єпископів» Івана Вишенського, де він глузливо звертається до священнослужителів: «Чи хтось із вас, будучи в мирському житті, виконав оті шість заповідей, узаконених Христом, тобто, чи голодних нагодував, чи спраглих напоїв, чи мандрівних людей прихистив, чи голих одягнув, чи хворим послужив, чи темничників навідував?», висміює усі їхні пороки і сміливо змальовує справжнє їхнє обличчя. На жаль, уже декілька років не вивчається (9 кл.) найдавніша пам’ятка української писемності, яку визнав увесь світ, — «Велесова книга», у якій описано події VII ст. до н. е. – IX ст. н. е.

«Мені не подобається перенасичений термінологією підручник з історії України для 5 класу. Головна проблема з вивчення історії України у 10 класі полягає у тому, що немає підручників. За програмою, ми вивчаємо період з початку ХХ ст. до 1939 року, а підручники закінчуються 1924 роком! Тому матеріал доводиться шукати в інтернеті, але не кожна дитина має вдома навіть комп’ютер.»

«Історія, яку вивчають російські діти, виховує антиукраїнські погляди, — констатує вчителька. — Наприклад, пояснюється, що назва Київська Русь походить від «русский». Російські підручники трактують, що українці — не нація, а частина від росіян. І мови української немає, що це діалект російської. Українське героїчне минуле приписують російські історики собі. Козаки, за їхнім тлумаченням, — частина російської історії; вони спочатку були на Дону і Кубані, а потім переселялися далі. Тому і настрої у росіян проти українців ворожі, говорять, що українці «невдячні», відділилися.»

«Не можна сказати, що вилучені з програми патріотичні теми, але вони у підручниках лише згадуються, залишаються поза увагою. Наприклад, про героїв Крут або День Соборності України у 10 класі згадано одним реченням, а раніше це були окремі пункти із заголовками, якось виділялося. А тепер важлива інформація губиться у переліку прізвищ і насичених повстанськими рухами подій. В історії для 11 класу не виділено патріотичних тем. Ніби і є тема Другої світової війни, але героїзм українців відсутній. У підручниках більша увага звертається та ті теми, які не формують патріотичної позиції в учнів. До речі, тема Голодомору в Україні взагалі відсутня у підручнику із всесвітньої історії».

Але багато залежить саме від того, як вчитель зуміє донести до учнів саме патріотичні теми.

Лариса МАЦЮК