№ 315

Навіть не віриться, що вже рік минув відтоді, як відлетіла у вічність душа прекрасної людини, матері, дружини, бабусі, нашої незабутньої Валентини Миколаївни Сайко. Для мене вона була не лише колежанкою з 1975 року, посестрою по перу, але й задушевною доброю подругою, готовою завжди прийти на допомогу, розрадити, допомогти. А її першої допомоги я так потребувала напочатку своєї творчої кар’єри, коли приїхала за направленням до Борисполя після навчання у КДУ ім. Тараса Шевченка. І серед багатьох аспектів цієї допомоги була, так би мовити, й мовна, адже для мене, кримчанки, тут виникали певні проблеми. І ця, сама така ще молода тоді журналістка, завжди тактовно вміла підказати, надати пораду, іноді й відредагувати недолугий текст. Їй у великій мірі завдячую своїм нинішнім знанням. Та й донині готуючи той чи інший матеріал, шукаючи те чи інше єдине правильне слово, часто пригадую Валентинине ставлення до пошуків у царині мови, яку вона до безтями кохала, знала досконало і вміла знаходити оті самі єдино потрібні слова.  Детальніше →

Унікальну книгу, яка має назву «Альбом Тараса Шевченка 1845 року», привіз до Борисполя Микола Томенко — заступник голови Верховної Ради України, засновник Фонду «Рідна країна» та ініціатор проекту «Шляхами Тараса Шевченка».  Детальніше →

8 березня — найчорніша дата в українській історії. Цього дня 972 року у нерівному бою з печенігами героїчно загинув князь Русі-України Святослав Хоробрий.  Детальніше →

«Я творю для того, щоб люди не забували, що в них є душа. А кажуть, вона вічна…»

— саме так характеризує своє покликання художник Валерій Франчук, ювілейна, сто сорокова, виставка картин якого днями відкрилася у міській централізованій бібліотеці.  Детальніше →

Бориспільська земля зростила багатьох відомих людей, чиї імена ввійшли в історію України. Проте за радянської влади заборонялося справжніх патріотів і згадувати. Небагатьом мешканцям Борисполя відомі імена бандуристів, знищених комуністичним режимом у 30-х роках ХХ століття. Серед них — Іван Борець, Кіндрат Конопліч, Григорій Конон…  Детальніше →

Серпневого дня 1859 року Т.Г.Шевченко перед від’їздом із Києва завітав до давнього знайомого — Івана Даниловича Юскевича-Красковського. Його манили сюди два бажання: перше — побачитися з учителем латини Другої Київської гімназії, який ще в 1846, -47 рр. був у близьких зв’язках з «кирило-мефодіївцями», дуже добре знав Шевченка і його соратників, а друге, чи не найбільше бажання, — послухати пісні у виконанні його дружини Єлизавети Іванівни. Прощаючись з Києвом і киянами, поет не міг відмовити собі у такому задоволенні.  Детальніше →