«Ох і наїмося ж ми тепер тієї піци!!!»

Несподіваного повороту зазнало питання будівництва піцерії між будинками №№ 4 та 5 на вулиці Нижній вал у Борисполі. 1 серпня тут відбулася зустріч мешканців вказаних будинків із забудовником О. Квантрішвілі, депутатами міської ради Б. Шапіро та Р. Шуменком, заступником міського голови з питань будівництва М. Піскором, начальником управління містобудування та архітектури С. Хмілем та його заступником В. Парасочкою. Взяли участь у зібранні й запрошені депутати міськради від  ВО "Свобода" В. Шапошніков та І. Петренко.

   Днем раніше на партійний телефон Бориспільської міської партійної організації ВО «Свобода» зателефонувала жіночка — напевне, мешканка одного із будинків, біля яких мають намір побудувати пі церію. Вона й запросила депутатів-«свободівців» на цю зустріч. При цьому у розмові з її боку пролунав докір, мовляв, «свободівців» ніде не видно, зокрема — їхнього намету (який, до речі, регулярно виставляється щосуботи неподалік входу до центрального ринку) і мітинг чомусь не проводили проти підвищення тарифів на комунальні послуги, як це зробили комуністи, щоправда, чомусь не сказала, які результати вони отримали від цього заходу.

   Отже, сповнені рішучості чимось допомогти ошуканим людям, депутати від «Свободи» й завітали на вказані збори. Одначе по прибуттю побачили таку картину. Між мешканцями, забудовником та чиновниками відбувалася мирна і навіть ділова розмова — не така як півроку тому, коли «ставили на місце» охоронців будівництва піцерії, коли накидалися на забудовника і проклинали його, ламали обгороджувальний паркан, зверталися до прокуратури та суду… Ні. 

   Забудовник персонально домовлявся з кожним: кому вікна встановити, кому ще чимось догодити… «Й ось проти залишилося лише чотири…», — почулося від О. Квантрішвілі, в очах якого був уже помітний радісний переможний блиск. А ті, хто вже якусь користь отримав, самі допереконували незгодних.

Розділяй і владарюй! — ось той принцип, який у всі часи руйнував монолітність і спаяність будь-якого народу. І як тут не помітити блискучу перемогу тих, хто цей принцип вкотре застосував у своїх інтересах.

«А що ми тепер зробимо? — виправдовувалися найбільш стійкі, дивлячись на вже встановлений двометровий фундамент майбутньої споруди. — Всеодно суди ми вже не виграєм — забудовник оно вже скільки грошей уклав…»

Справді, начебто всі вже й задоволені: мешканці не подаватимуть до суду на забудовника, бо всі документи на забудову є, міська влада не скасовуватиме угоду оренди цієї земельної ділянки, виділеної під будівництво, а забудовник не позиватиметься у зв’язку з цим на міськраду до суду, бо у разі розірвання вказаної угоди, владі довелося б відшкодовувати вже потрачені забудовником кошти. А трохи згодом постане під вікнами людей і дорога, передбачена у Генеральному плані, яка напряму сполучатиме вулиці І. Франка й Червоноармійську.

   Все! Усе вже за всіх вирішено і ні в кого не запитано. То чи є українці господарями на своїй землі? На жаль, як бачимо, є лише квартирантами… А в квартирантів не запитують ті, хто є господарем на сьогодні… І через свою продажність спочатку своїми голосами на виборах, а тепер власним комфортом проживання, вони тепер будуть приречені «насолоджуватися» усіма принадами піцерії під вікнами і всіма наслідками від її функціонування.

   «Ох і наїмося ж ми тепер тієї піци!!!» — з досадою зробив висновок на завершення один із місцевих протестувальників, який активно докладав зусиль залишити тут дитячий майданчик та зелену зону.

Вадим ШАПОШНІКОВ