Заповіт, дарування чи довічне утримання

Досить часто постає питання, як краще розпорядитися своєю власністю на випадок смерті? Що краще: заповісти своє майно чи його подарувати?

За договором дарування, одна сторона (дарувальник) передає чи зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування нерухомості обов’язково укладається у письмовій формі та нотаріально посвідчується. Недодержання цих вимог може мати наслідком визнання такого договору недійсним. 

При укладенні договору дарування необхідно перевіряти достовірність документів, на підставі яких особа здійснює дарування, оскільки тільки належна їй на праві власності нерухомість може бути подарована. 

Що таке спадкування?

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків від померлої особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) за законом чи заповітом.

Для прийняття спадщини законом встановлено шестимісячний строк з часу відкриття спадщини (тобто від смерті спадкодавця). Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, то він вважається таким, що не прийняв її. А це, в свою чергу, є перешкодою для видачі нотаріусом свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом.

Разом з тим, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Якщо ж особа пропустила зазначений шестимісячний термін (як це на жаль, досить часто трапляється), то, відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом такого спадкоємця суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини. При цьому цей спадкоємець повинен довести у суді поважність причин пропуску цього строку.

Також слід пам’ятати, що спадкодавець не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Малолітні (особи, які не досягли 14-річного віку), неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Отже, яка між ними різниця? Де більший ризик?

Заповіт набуває чинності після смерті заповідача. А дарувати майно можна тільки при житті. Договір дарування вступає в дію одразу. На подароване майно більше ніхто не має права претендувати. Людина, яка подарувала, відразу залишається з порожніми руками. Із практики знаю випадки, коли після підписання дарчої відносини між родичами псувалися. Старих людей виганяли на вулицю. Юридично ця людина незахищена. Тому крім дарчої варто укладати ще й договір довічного утримання. За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Договір довічного утримання укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У договорі довічного утримання можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування). Майном, яке переходить у власність набувача, розпоряджатися (продавати, здавати, закладати) за життя відчужувача він не може. Договір довічного утримання носить тривалий характер і вимагає від набувача постійного виконання своїх обов’язків. В іншому випадку відчужувач може через суд вимагати виконання умов договору або його розірвання. У разі смерті відчужувача, набувач майна зобов’язаний поховати його. 

 

Ольга ДИННИК,

адвокат, фахівець з цивільного, сімейного, трудового права.

Тел. 098-015-99-60