Новоліття в Київській Русі

Об’єднання рідновірів України 1993 року відновило в Україні язичницький обрядовий календар «Коло Свароже». Реконструкція календаря здійснювалася Г. Лозко, А. Богородом, П. Косянчуком строго згідно з науковими астрономічними, археологічними та фольклорно-етнографічними фактами. Однак в останні роки з’вилися непрофесійні спроби підміни етнічного календаря, намагання ввести в оману багатьох рідновірів, що виявилося в хибному святкуванні Новоліття (Нового року) за китайським календарем, впровадженні вигаданих свят чи нових, невідомих досі богів. Деякі українці в своєму прагненні дорівнятися до китайців встановлюють власну символіку років, яку хочуть впровадити для широкого загалу — чого тільки не прочитаєш про роки «Ведмедя» чи «Павука», якого тільки «крокодила» не вигадають доморощені фантасти...

Вивчення історії та реконструкції календаря, в першу чергу, має спиратися на астрономічні дані. Для початку розглянемо ці дані для Сонячного циклу. Річний цикл (язичницьке Коло Свароже) триває 365 днів, 5 годин, 48 хвилин і 46 секунд. Запам"ятаймо також, що час обертання Землі навколо Сонця не ділиться на цілу кількість днів — обертань Землі навколо власної осі. Щороку залишається 5 годин, 48 хвилин і 46 секунд, через що в григоріанській календарній системі з’явилися високосні роки зі вставними днями. 

Зміна фаз («повноти» і «старіння») Місяця, тобто обертання Місяця навколо Землі дає нам інший цикл — Місячний. Він триває в середньому 29 днів, 12 годин, 44 хвилини, 3 секунди (приблизно 29,53 доби). Якщо це число помножити на 12 місяців, то отримаємо рік з 354,36 днів. Як бачимо, до 365,25 днів, що становлять повний рік, не вистачило близько 11 днів. Тому наші Предки за часів Київської Русі після кожних трьох 12-місячних років робили один 13-місячний рік, коли між двома зимовим сонцестояннями потрапляло 13 Молодиків. Цей «вставний» місяць дуже лякав перших християн, які число 13 вважали «чортовою дюжиною».

За відновленим календарем «Коло Свароже», таким 13-місячним роком був 7514-ий, що тривав з 1 березня 2006 до 18 березня 2007 року нового літочислення, а також 7520-ий — з 22 лютого 2012 до 12 березня 2013 року. Від точності визначення дня Новоліття залежить цілий ряд інших свят «Кола Сварожого» (Вербиці, Великодня, Правої Середи, Русалій та ін.). Отже, календар потребує постійного щорічного корегування — не можна брати язичницький календар будь-якого року і застосовувати його у році наступному.

Тепер розглянемо календар з точки зору язичницького богослов’я. Часом, як і календарем взагалі, у слов’ян керує Числобог. Походження його сягає далеких «індоєвропейських» часів. Числобог — дослівно «Бог Чисел», слов’янський Бог часу. Він тотожний грецькому Кроносу і римському Сатурну. Їхні свята починалися 17 грудня і продовжувалися цілий тиждень. Таким чином і у нас, слов"ян, свято Числобога відбувається під час зимового сонцестояння 21–22 грудня, тобто на Різдво Божича Коляди, як зодіакальний прояв Сварога. Вважають, що з народженням молодого Сонця — Коляди — і час має властивість «оновлюватися».

Ім’я Числобога майже не фіксується писемними джерелами, тому для багатьох дослідників воно досі невідоме. Однак статуя Числобога, знайдена серед скарбів храму Ретри, була підписана рунічними літерами. Вона зображує його у вигляді чоловіка з Місяцем на плечах [Маш Г. Сокровища Ретры. — М.: Слава! — 2006. — С. 140, 142].

Числобог у слов’янській релігії має глибоке філософське значення. Саме він розкриває смисл життя в Роді. Числобог — це вічне повернення душ на свою рідну землю.

Автори Велесової Книги опоетизували його так:

«І Числобог рахує дні наші і говорить Богу числа свої: чи бути дню Сварожому, чи бути ночі. І засинають всі, бо усяк ясний во дні Божому, а вночі він — хтось інший: Бог-Дід, Дуб, Сніп наш» [Лозко Г. С. Велесова Книга. Волховник. — Вінниця: Континент-Прим, 2007. — 11-Б].

Тут ідеться не тільки про зміну дня і ночі в межах доби, але й про зміну дня і ночі душі в межах її вічного колообігу через світи Яви, Нави і Прави, де могутній Числобог керує вічним перевтіленням душ.

Вчення про Числобога вивищує язичництво як перед матеріалістичними, так і перед християнськими концепціями лінійності часу, в яких є точка початку (напр., Різдво Христове або «створення світу») і точка кінця («кінець світу», «друге пришестя», «страшний суд»). Язичницький календар циклічний. Знання про великі і малі цикли Природи були відомі давнім волхвам, а деякі з них дійшли до нашого часу.

Календар «Коло Свароже» можемо будувати як від Різдва (від Коляди до Коляди), так і від Новоліття до Новоліття, що частіше використовують сучасні громади Рідної віри.

Новий рік у язичництві починався з першого весняного Молодика — «нового» Місяця, що настав перед Весняним рівноденням. Був лише дуже короткий період у Київській Русі, коли нове літо починали з 1 березня (за нерухомим юліанським стилем) — і то, це було вже за християнського часу.

Нині, вже за нерухомим григоріанським календарем, у слов’ян-язичників початок нового літа випадає в різні числа березня (рідше — в кінці лютого). Оскільки Місяць змінює свої 4 фази за 29,5 доби, то час від часу вставлявся 13-й місяць, який робив поправку календаря.

Це зафіксовано нашими літописами і християнськими писарями. У 1036 р. диякон Кирик у своїй праці «Учення, ним же відати чоловіку число всіх літ» пояснював, звідки береться тринадцятий місяць:

«Хай буде відомо, що в одному літі книжних місяців 12 і небесних лун ісходить 12, а в кожному літі лишається 11 днів, і з тих днів на четверте літо припадає луна тринадцята» [Лозко Г. Коло Свароже. — К., 2004. — С.74; Пробуджена Енея, — Харків: Див, 2006. — С. 331].

Повість врем’яних літ розповідає: «В літо 6621 (1113). Було на Сонці о 1-годині дня. Бачили всі люди: Сонця залишилось дуже мало, і було як Місяць вниз рогами, місяця березня в 19-й день, а Місяця — в 9-й» [Повість Врем’яних літ: літопис за Іпатським списком. — К., 1990.– С.461]. Тут, як бачимо, літописець шляхом паралельного датування передав, що за цивільним (юліанським) календарем був 19-й день, а за астрономічним (місячним) — 9-й день.

Новгородський 1-й літопис подає: «В літо 6645 наступущу в 7 марта» — тобто рік 6645 (або 1137-й християнського літочислення) настав 7-го березня (з першим весняним Молодиком). Астрономи підтверджують, що 7 березня 1137 року з’явився Молодик.

Це також підтверджують наукові праці відомого українського астронома І. Климишина: «В результаті ретельного аналізу літописів був зроблений висновок, що новий рік починався на Русі з появою нового Місяця в перші весняні дні, близькі до весняного рівнодення... Але минулий рік міг мати 12 місяців, тобто 354 дні, або ж 13 місяців — 384 дні. Тому й початок нового року на Русі не міг випадати на 1 березня юліанського календаря, а рухався за числами березня, припадаючи в деякі роки на лютий або на квітень. Такого літочислення літописці дотримувались дуже довго, хоча свої записи вони датували, використовуючи юліанський календар» [Климишин И. Календарь и хронология. — М., 1985. — С.259–260].

Протягом тисячоліть чужі релігійні втручання постійно руйнували наш етнічний календар, через що літописцям доводилося передавати датування подій двома системами: «месяца марта 10, а небесного февраля 15... начат гинути Месяц» (тобто почалося затемнення Місяця), — оповідає Никонівський літопис. Таке язичницьке датування зберігалося довгі століття після християнізації, в чому пересвідчуємося, читаючи Чернігівський літопис навіть під 1703 роком: «июль — месяц небесный настал в пяток, числа пятого месяца июня (книжного)» [там же. — С. 260]. Тому дуже сумнівними видаються і спроби сучасних ентузіастів-одинаків втручатися в календарне життя рідновірських громад.

Етнолог Л. Гумільов стверджує, що зміна етнічного календаря здатна зруйнувати не тільки традиційний устрій життя, але й психіку людини, і відповідно — долю держави. Отже, календар належав до сфери сакрального і втручатися в нього не дозволялося будь-кому. Цією важливою справою календарного впорядковування часу займалися спеціально освічені волхви.

Виходячи з нашої давньоруської традиції, нове 7521 літо (від Трипілля) настає 12 березня 2013 року. Свято зустрічі нового літа (року) отримало назву Новоліття. За таблицею Сонячних фаз цю дату розраховано так: Весняне рівнодення у Києві настає 18 березня [див.: Лозко Г. Українське народознавство. — Вид. Третє. — К.: АртЕк, 2006. — С. 451, 452; Сварог. — 2006. — № 19–20. — С. 44]. А перший весняний Молодик, що настає перед Весняним рівноденням, з’являється 11 березня о 21 годині 52 хв. [там же]. Вечір перед Новоліттям у наших Предків завжди був Щедрий.

Кожен день тижня має свою планету (Бога-покровителя). Звертаємо увагу всіх, хто користується відривними календарями, на те, що упорядники цих календарів не завжди точно зазначають час сонячних фаз (без урахування рефракції) [Див.: Косянчук П. Астрономія — основа календаря // Сварог. — 2006. — № 19-20, С. 44].

Як повідомляють давні Лунники (книги волхвів-астрономів), той Бог, який покровительствує першому дню новго літа, є знаковим для всього року. Новоліття 7521-е припадає на вівторок, що перебуває під знаком планети Марс — тобто Бога Симарґла, Ареса.

Не забуваймо також про те, що людині повинно бути зручно рахувати час! Числобог нам поможе і Коло Свароже!

Галина ЛОЗКО,

д. ф. н, професор