Cтягнення аліментів за кордоном

Якими нормативно-правовими актами регулюються відносини в галузі виконання судових рішень про стягнення аліментів за кордоном? 

З метою вирішення проблем щодо стягнення аліментів за кордоном Україна стала учасником кількох міжнародно-правових конвенцій. Якщо одна із сторін проживає або має громадянство однієї з країн СНД, порядок стягнення аліментів регулюється Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993. У відносинах з такими державами, як Великобританія, Ізраїль, Португалія, Італія, Франція та іншими, використовуються норми Конвенції про стягнення аліментів за кордоном від 20.06.1956. Процедуру стягнення аліментів на виконання умов вищевказаної конвенції визначає Інструкція про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2006. До звернення додається заява про стягнення аліментів на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, оформлена згідно з додатком 1 до Інструкції. 

Заява повинна містити таку інформацію та документи:

а) повне ім’я відповідача (боржника), дату народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу, його місця проживання протягом останніх п’яти років, рід занять і місце роботи, фотокартку (за наявності);

б) відомості про фінансові та сімейні обставини відповідача, у тому числі інформацію про належне йому майно;

в) відомості про фінансові та сімейні обставини позивача (заявника), у тому числі довідку про доходи;

г) засвідчену копію документа, що підтверджує ступінь родинних зв’"язків між відповідачем та особою, на користь якої вимагаються аліменти (наприклад, свідоцтва про народження, рішення суду про встановлення батьківства тощо);

ґ) фотокартку позивача;

д) будь-яку іншу інформацію, що може сприяти встановленню місцезнаходження відповідача (боржника) чи виконанню клопотання, або яка визначена відповідною Договірною Стороною як необхідна;

е) нотаріально засвідчене доручення, яке уповноважує орган, що приймає, відповідної Договірної Сторони діяти від імені позивача, або інформацію про будь-яку іншу особу, уповноважену діяти від імені позивача. 

Також Україна є стороною багатьох двосторонніх міжнародних договорів. Тому вибір міжнародно-правового акту, яким потрібно керуватися при вирішенні даного питання, залежить від країни, на території якої перебуває боржник. 

Чи необхідні якісь додаткові документи для виконання рішення національного суду про стягнення аліментів за кордоном? 

Примусове виконання рішень національних судів про стягнення аліментів за кордоном здійснюється компетентними органами країни, на території якої перебуває боржник. Крім рішення національного суду про стягнення аліментів, необхідно підготувати документи, перелік яких встановлено статтею 3 Конвенції про стягнення аліментів за кордоном та пунктом 8 вищезгаданої Інструкції, а також статтею 53 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.

Разом з цим Конвенцією про стягнення аліментів за кордоном передбачена можливість, коли компетентні органи країни, на території якої перебуває боржник, приймають рішення про стягнення аліментів без відповідного рішення національного суду про стягнення аліментів, а тільки на підставі заяви позивача про стягнення аліментів та додаткових документів. 

Відповідно до зазначених міжнародних нормативно-правових актів, територіальні управління юстиції приймають заяви (клопотання) з додатковими документами щодо стягнення аліментів за кордоном, здійснюють їх перевірку на відповідність вимог міжнародних договорів, вживають заходів для належного дооформлення цих документів та направляють належним чином оформлені документи до Міністерства юстиції України. Міністерство юстиції України в подальшому надсилає документи до компетентних органів іноземної країни, на території якої перебуває боржник.

Конвенція про стягнення аліментів за кордоном

Президент України 31 липня 2006 року підписав Закон України «Про приєднання України до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном», який прийняла Верховна Рада 20 липня 2006 року.

Відповідно до статті 2 Конвенції, Міністерство юстиції України визначено тим органом, який приймає і передає документи, що надходять на виконання Конвенції.

За допомогою механізму, передбаченого Конвенцією, особи, які проживають в Україні, за допомогою компетентних органів отримають змогу звертатися з позовами про стягнення аліментів на територіях Договірних Держав Конвенції. При цьому компетентні органи відповідних держав мають забезпечувати представлення інтересів позивача у процесі, а також сприяти належному виконанню прийнятих рішень.

Набрання чинності цією Конвенцією створить додаткові можливості для одержання аліментів стягувачами, які проживають в Україні, від закордонних платників. Завдяки Конвенції Україна приєднається до багатостороннього механізму співробітництва компетентних органів держав, що значно спрощує можливості звернення до суду іноземної держави з позовом про стягнення аліментів, не вимагаючи додаткових витрат від позивача (на проїзд, послуги адвоката).

Існування зобов’язань, закріплених Конвенцією, дозволить нашій державі значною мірою посилити захист прав та інтересів найуразливіших верств населення України, урегулювавши відповідні відносини з державами, на територіях яких проживають особи, які мають обов’язок щодо надання утримання.

Відповідно до статті 14 Конвенції вона набуде чинності для України на тридцятий день після дати передачі на зберігання депозитарію Конвенції (Генеральному секретарю ООН) ратифікаційної грамоти.

Ольга ДИННИК,

адвокат, фахівець

з цивільного, сімейного,

трудового права

Тел. 066-167-68-75