Корупція — хвороба сучасного суспільства
- 30 січня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 650
-
Корупція в Україні має свої особливості, це корупція кризового типу. Насамперед корупція в нашій державі породжується кризою сучасного українського суспільства, а не лише недосконалістю законодавства.Слово «корупція» означає зловживання, що полягає у використанні законодавства чи публічної влади в приватних інтересах одних осіб на шкоду приватним інтересам інших. Законодавство й публічна влада — це інструменти, покликані забезпечити порядок у суспільному житті, заснованому на соціальних законах. Цей порядок є основою справедливості в розподілі соціальних благ між людьми. Зловживання законодавством і публічною владою є свавіллям, порушенням порядку, а отже, й соціальної справедливості. Тому корупція — це завжди використання особою законодавства чи публічної влади на шкоду своїм ближнім.
Основним законом, що регулює порядок боротьби з корупційними проявами є Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011. Відповідно до цього Закону, суб’єктами, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції, є у тому числі й органи прокуратури України.
Згідно із Законом, основними заходами, які спрямовані на запобігання і протидію корупції є:
- обмеження щодо використання службового становища, а саме неправомірного сприяння фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів; неправомірного сприяння призначенню на посаду особи; неправомірного втручання в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб; неправомірного надавання переваги фізичним або юридичним особам у зв’язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень;
- обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, а саме: заняття іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю; входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку;
- обмеження щодо одержання дарунків (пожертв), а саме: особам, які є суб"єктами відповідальності за корупційні правопорушення, забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника; якщо особа, яка дарує (здійснює) дарунок (пожертву), перебуває в підпорядкуванні такої особи. Особи можуть приймати дарунки, якщо вартість таких дарунків (пожертв) не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати, одноразово, а сукупна вартість таких дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, — однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року. Передбачене обмеження щодо вартості дарунків (пожертв) не поширюється на дарунки (пожертви), які даруються близькими особами, одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси;
- обмеження щодо роботи близьких осіб, а саме: особи, які є суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.
Наведені приклади корупційних діянь, передбачені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», є, за своєю суттю та змістом, адміністративними правопорушеннями, які тягнуть за собою відповідно-адміністративні покарання — штрафи, позбавлення права бути держаним службовцем тощо.
Однак найбільшу шкоду суспільним та державним інтересам спричиняють кримінально карні корупційні правопорушення — злочини, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України. Більшість таких злочинів вчиняються насамперед службовими особами, які наділені державою службовими чи владними повноваженнями з метою надання населенню певних послуг або захисту прав та законних інтересів фізичних або юридичних осіб.
Найпоширенішими злочинами, які вчиняються «слугами народу», є злочини, передбачені ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем), ст. 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень), ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою). Остання стаття ще недавно мала назву «Одержання хабара», однак законодавець вирішив змінити її назву та деякою мірою зміст, який полягає у тому, що кримінальна відповідальність. за ч. 1 ст. 368 КК України, настає навіть за саму пропозицію та обіцянку неправомірної вигоди (хабара).
Не лише за наведеними статтями настає кримінально карна відповідальність за вчинення корупційних злочинів, а й за багатьма іншими, які умисно вчиняються службовими особами.
Пропоную розглянути «найпопулярніший» серед службових осіб злочин — хабарництво. Суспільна небезпека вчинення корупційних злочинів полягає в тому, що певна службова особа за вчинення покладених на неї службових обов’язків прагне отримати собі особисто не лише заробітну плату, а й додаткові незаконні матеріальні блага (гроші, майно, пільги тощо) за вчинення нею дій, які повинні нею вчинятися, як правило, безоплатно, з дотриманням відповідного порядку, або навіть таких дій, які службова особа не має право вчиняти.
Напевно, значна кількість людей, які проживають у нашому місті та й взагалі у нашій державі, потрапляла в ситуацію, коли самі або на вимогу службових осіб давали хабар тим чи іншим чиновникам за отримання тих чи інших державних послуг, які мають бути надані безоплатно, або навіть за плату, але фіксовану, в порядку, встановленому нормативними актами.
Хочу наголосити, що бувають випадки, коли ініціатором хабарництва є не службова особа, а особа, яка звертається до службової особи. Це не звільняє службову особу від кримінальної відповідальності, і за цей злочин також настає кримінальна відповідальність особи, яка дає хабар.
Найтиповішими прикладами одержання хабара є, наприклад, отримання його працівником міліції за непритягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності або одержання службовою особою місцевої чи державної влади винагороди за видачу довідок, дозволів різноманітного характеру чи прискорення виконання певної дії в інтересах хабародавця. Ні кому не секрет, що більшість службових осіб органів місцевого самоврядування та державної влади систематично одержує неправомірну вигоду внаслідок вчинення корупційно-карних злочинів. Однак з цим ганебним явищем можна та потрібно боротися, насамперед шляхом негайного повідомлення про такі випадки правоохоронним органам — в прокуратуру або органи внутрішніх справ.
Особисто я рекомендую звертатися до органів прокуратури, оскільки прокурор наділений більшими можливостями для того, щоб зберегти в таємниці факт звернення із заявою про вчинення корупційного діяння, відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства України, а тому є більше шансів викрити злочинців «на гарячому».
Ольга ДИННИК,
адвокат, фахівець з цивільного, сімейного, трудового права.
Тел. 066-1676875