(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

Сандуляк Леонтій Іванович

  • 30 січня 2014
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 1082
  • Автор: admin
  • 0
Сандуляк Леонтій Іванович — учений у галузі гістології, ендокринології, екології та валеології, професор, доктор медичних наук, громадсько-політичний діяч. Народився 8 березня 1937 року в багатодітній сім’ї хліборобів у селі Козиряни Кельменецького ройону Чернівецької області.

Закінчив Козирянську семирічку (1952), Чернівецьку фельдшерсько-акушерську школу (1956), Чернівецький медичний інститут (1965), аспірантуру на кафедрі гістології та захистив кандидатську дисертацію (1969). Наукове стажування проходив у НДІ ендокринології ім. Пархона у Бухаресті (Румунія, 1974, 1975). У 1976 році продовжив стажування в Саскачеванському університеті (Канада). 1983 року захистив докторську дисертацію на тему: «Еритроцити як депо та система транспорту інсуліну» (Київ, НДІ ендокринології та обміну речовин). Відкрив раніше не відому властивість еритроцитів депонувати та транспортувати інсулін і започаткував новий науковий напрямок в ендокринології, а саме: вивчення ролі еритроцитів як депо та універсальної транспортної системи біологічно активних речовин, у тому числі гормонів у регуляції гомеостазу та адаптації. У галузі медицини він є автором понад 150 наукових праць, у тому числі п’яти монографій і посібника з екології людини.
Трудову діяльність почав акушером, навчаючись на останньому курсі фельдшерсько-акушерської школи. 1956–1959 рр. — солдат строкової служби Радянської армії, де працював санітарним інструктором. Навчаючись у медичному інституті, 4 роки паралельно працював у Чернівецькій обласній психоневрологічній лікарні. Після закінчення вищого навчального закладу — лікар-невропатолог Словичанської районної лікарні № 2 Житомирської області та за сумісництвом лікар-ендокринолог, а на громадських засадах — патологоанатом. З 1969 по 1972 рр. — асистент кафедри гістології в Чернівецькому медінституті. З 1972 по 1997 рр. працював у Чернівецькому державному університеті на посадах старшого викладача, доцента, професора та завідувача кафедри фізіології людини і тварини. З 1992 по 1995 рр. — перший у незалежній Україні Надзвичайний і Повноважний Посол України в Румунії. Після закінчення дипломатичної служби — професор кафедри екології і права Чернівецького факультету Харківського національного університету.
 У 2004 році Л. І. Сандуляк переїжджає на Бориспільщину, проживає у селі Велика Стариця. З цього часу і по 2013 рік — професор, завідувач кафедри загальноосвітніх дисциплін, проректор з національно-патріотичного виховання студентів та перший проректор Бориспільського інституту муніципального менеджменту при МАУП. З 2013 року — професор кафедри педагогіки, психології та управління освітою Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області.
Віддаючи багато сил науково-педагогічній діяльності, започаткувавши новий науковий напрямок і зробивши важливі відкриття у медицині, не менш значимою для Леонтія Івановича, як великого патріота України, є його громадсько-політична діяльність по захисту прав і свобод громадян, популяризація культурно-мистецьких, суспільно-політичних надбань українського народу. Він член Національної спілки журналістів України, автор близько 100 публікацій на громадсько-політичні теми та 2-х книг: «Одного відкриття: історія та хроніка» (2009), «Не мовчіть і вас почують» (2011). Та найбільшою його гордістю є підготовка історичного документу у співавторстві з Левком Лук’яненком «Акту проголошення Незалежності України», прийнятого 24 серпня 1991 року позачерговою сесією Верховної Ради України.
У 1989 р. розпочалася підготовка до виборів у народні депутати СРСР, на яких буковинці вперше отримали можливість висунути незалежних кандидатів. У Чернівцях переконливу перемогу на виборах тоді здобув лідер «Зеленого руху Буковини» професор Чернівецького університету Леонтій Сандуляк. Комітети компартії розпочали проти нього кампанію дискредитації, проте безуспішно. Ставши народним депутатом Верховної Ради СРСР (1989–1991), Л. І. Сандуляк проводив велику громадсько-політичну роботу. Був одним із засновників Народного Руху України. За його безпосередньої участі в серпні 1989 року на конференції в Чернівецькому СПТУ № 8 була створена Крайова організація Народного Руху України за перебудову, яку він сам і очолив. Пропагував свої ідеї навіть на сторінках «Радянської Буковини» — органу обкому КПУ.
Леонтій Сандуляк, немало впливаючи на владу, ніколи не був людиною влади. Входив до опозиційної міжреґіональної депутатської групи А. Д. Сахарова та Народної Ради у Верховній Раді УРСР. Безкомпромісність у відстоюванні інтересів свого народу не залишалася поза увагою спецслужб СРСР, імперської прокомуністичної преси. Так, «Російська газета» від 28. 02. 1990 року писала: «Допускает нападки на партию, ее кадры, создает провокационные ситуации, распространяет различные вымыслы».
Л. І. Сандуляк — один із засновників УЕА «Зелений світ» та був його співголовою й одночасно головою громадської екологічної організації «Зелений світ Буковини», один із засновників Партії зелених України, обраний у 1992 р. її головою. У 2000–2004 рр. очолює міський науково-практичний семінар «Екологічні проблеми Буковини» у Чернівцях. Зважаючи на особливі заслуги в діяльності цих організацій, його обрано Почесним головою «Зеленого світу України» та «Зеленого світу Буковини».
Ще однією важливою життєвою сторінкою Л. І. Сандуляка стала його активна діяльність на благо Бориспільської громади. У 2006–2008 рр. організовує й керує семінаром «Проблеми національно-патріотичного виховання молоді» для студентів Бориспільського інституту муніципального менеджменту при МАУП, до роботи в якому залучає відомих людей — Левка Лук’яненка, Івана Драча, Дмитра Павличка, Юрія Щербака, Бориса Олійника, Олега Тягнибока та ін. Вів на громадських засадах започаткований ним «Вечірній університет здоров’я та українознавства» (2013) при культурно-мистецькому центрі Бориспільської міської центральної бібліотеки. Багато років очолює Топонімічну комісію при Бориспільській міській раді. Неодноразово був членом оргкомітетів багатьох міських заходів; бере активну участь у краєзнавчих конференціях, педагогічних семінарах тощо.
І. Гординський у газеті «Час» писав: «Дякуючи Богові, маємо подвижників таких, як Леонтій Сандуляк, котрі попри все розбудовують нову Україну, зорієнтовані на високу силу знання, розум, виховання нової інтелектуальної еліти, що жадає зберегти вистраждану Українську Державу за будь-яку ціну».
За заслуги в державному будівництві та вагомий внесок у розвиток і зміцнення демократичної, соціальної і правової України нагороджений орденом «За заслуги ІІІ ступеня», Подякою Президента, ювілейною медаллю «20 років Незалежної України». Його Святість, Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет нагородив орденом Святого Рівноапостольного Князя Володимира ІІІ ступеня за заслуги з відродження духовності України та утвердження Помісної Української Православної Церкви. Лауреат премії імені Павла Чубинського (2012).

Література: Буковина: [історичний нарис]. — Чернівці: Зелена Буковина, 1998. — С. 296–300; Гординський І. Покарай його, Боже, любов’ю / І. Гординський // Час. — 1997. — 7 березня; Сандуляк Л. Эритроциты как депо и система транспорта инсулина / Л. Сандуляк // Доклады АН СССР. — 1974. — №4 (Т. 219). — С. 1020–1021; Сандуляк Л. Одного відкриття: історія та хроніка / Л. Сандуляк. — Чернівці: Прут, 2009; Сандуляк Л. Не мовчіть і вас почують (Свідчення очевидця та учасника історичних подій) / Л. Сандуляк. — К.: ПП «Телерадіо «ІК», 2011; Федорюк В. Ф. Історія рідного краю (для 7–11 кл.) / В. Ф. Федорюк, Н. І. Черкач. — Чернівці, 2000. — С. 94.
 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.