Для переселенців з Донецька нарешті знайшли житло
- 20 листопад 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 277
Війна — це руїни і смерті, сльози дітей і матерів… Десятки-сотні тисяч людей на Донбасі сьогодні залишилися без засобів для існування: зруйноване житло, відсутня електроенергія, вода, газ… Внаслідок знищеної інфраструктури, постійних обстрілів, припинили роботу підприємства, багато мешканців на сході України втрати роботу, а значить — і засоби для існування. У результаті збройного конфлікту ситуація для деяких донеччан ускладнюється ще й переслідуваннями з боку сепаратистів за проукраїнські погляди.
Подружжя Сергій та Людмила Погорілі виховало сина-патріота. Вони разом із старим батьком вимушені були покинути рідний Донецьк, місце, де народилися і виросли…
Спочатку Погорілі, люди передпенсійного віку, жили і працювали на підприємстві «Наша ряба», та коли з’явилися спеціалісти, вони змушені були залишити роботу. Два місяці мешкали у добрих людей в Іванкові…
Друзі-«свободівці», майданівці і просто небайдужі люди порадили родині поселитися на території закинутої військової частини, землі якої належать Глибоцькій сільській раді. Адже там пустує багато років житлова площа: котеджі, багатоповерхівка, казарми!..
«Сьогодні тисячі людей втікають від жахів війни! У них зруйноване житло, втрачена робота… Кому вигідно, аби житлові будинки пустували і руйнувалися від часу?..» — обурювалися представники різних патріотичних організацій Бориспільського району, які приїхали підтримати родину переселенців з Донецька.
У будинку, куди активісти нещодавно заселили Погорілих, кілька квартир, кожна має грубу, санітарний вузол, просторі кімнати. Звичайно, приміщення потребує ремонту. Тож найзавзятіші взялися допомогти: у неділю «свободівці» приїхали до переселенців на толоку, привезли необхідні будівельні матеріали, зробили частковий косметичний ремонт у квартирі, полагодили грубу… Окрім того, привезли ковдри, подушки, постіль, посуд, продукти харчування. Незабаром підприємці обіцяють привезти донеччанам дрова для опалення. Бо ж українці мають прадавній звичай завжди допомагати друзям у біді і щедро ділитися з ними своїм добром.
Навідалися до Людмили і Сергія Погорілих представник підприємства «Артем» (якому за документами належить земельна ділянка колишньої військової частини) та міліціонер, щоб запитати, на яких підставах вони вселилися у приміщення. Але ж чи за власним бажання люди втікають від пожеж війни, вибухів бомб і переслідувань, залишаючи напризволяще свої помешкання і роками нажите добро?..
Подружжя Сергій та Людмила Погорілі виховало сина-патріота. Вони разом із старим батьком вимушені були покинути рідний Донецьк, місце, де народилися і виросли…
Спочатку Погорілі, люди передпенсійного віку, жили і працювали на підприємстві «Наша ряба», та коли з’явилися спеціалісти, вони змушені були залишити роботу. Два місяці мешкали у добрих людей в Іванкові…
Друзі-«свободівці», майданівці і просто небайдужі люди порадили родині поселитися на території закинутої військової частини, землі якої належать Глибоцькій сільській раді. Адже там пустує багато років житлова площа: котеджі, багатоповерхівка, казарми!..
«Сьогодні тисячі людей втікають від жахів війни! У них зруйноване житло, втрачена робота… Кому вигідно, аби житлові будинки пустували і руйнувалися від часу?..» — обурювалися представники різних патріотичних організацій Бориспільського району, які приїхали підтримати родину переселенців з Донецька.
У будинку, куди активісти нещодавно заселили Погорілих, кілька квартир, кожна має грубу, санітарний вузол, просторі кімнати. Звичайно, приміщення потребує ремонту. Тож найзавзятіші взялися допомогти: у неділю «свободівці» приїхали до переселенців на толоку, привезли необхідні будівельні матеріали, зробили частковий косметичний ремонт у квартирі, полагодили грубу… Окрім того, привезли ковдри, подушки, постіль, посуд, продукти харчування. Незабаром підприємці обіцяють привезти донеччанам дрова для опалення. Бо ж українці мають прадавній звичай завжди допомагати друзям у біді і щедро ділитися з ними своїм добром.
Навідалися до Людмили і Сергія Погорілих представник підприємства «Артем» (якому за документами належить земельна ділянка колишньої військової частини) та міліціонер, щоб запитати, на яких підставах вони вселилися у приміщення. Але ж чи за власним бажання люди втікають від пожеж війни, вибухів бомб і переслідувань, залишаючи напризволяще свої помешкання і роками нажите добро?..
Лариса ГРОМАДСЬКА