(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

«Таити, Таити… Нас и тут неплохо кормят!»

  • 12 червня 2014
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 295
  • Автор: admin
  • 0
Якщо весна — це пора кохання, то літо, безперечно, — пора відпочинку та подорожей. Кожен зараз чекає на довгоочікувану відпустку, мріє про дальні подорожі, нові враження та шалені емоції. Проте не всім українцям пощастить цього літа відправитись у далекі мандри. Як же не впасти в депресію, залишившись цього літа без моря, або навіть без відпустки?

Як відомо, відпочивати час від часу необхідно, і робити це треба з користю та задоволенням. Проте якщо раніше, років так 20 тому, питання, де відпочивати, вирішувалося швидко та майже для всіх однаково: влітку старше покоління відправлялося на дачі полоти грядки, молодь випробовувала себе у туристичних походах, а діти оздоровлюватися в літніх таборах, то нині потенційним туристам доводиться довго думати та ретельно підраховувати кошти, намічаючи, куди поїхати на відпочинок.
Часто нам здається, що ми самі визначаємо, якому відпочинку віддати перевагу, які країни відвідати. Проте, зазвичай, ми обираємо напрямок подорожей чисто інтуїтивно, вразившись розповідями знайомих, сусідів чи колег. І мало хто замислюється над цим, але ж на подорожі також існує мода. І мода на відпочинок насправді не менш мінлива, аніж мода на підбори та сукні.
Ще позавчора останнім криком моди були Канари та Кариби, Пальма-де-Майорка, і ще вчора всі мріяли про таємниче узбережжя Гоа. Коли ж і ці місцевості стали вже знайомими, відчайдушні мандрівники відправилися в дикі джунглі острова Борнео, в Антарктиду, на чайні плантації Шрі-Ланки та до австралійських пустель.
Нині не освоєних туризмом місць на землі вже майже не залишилось. Ну хіба що непролазні хащі джунглів Амазонки. Проте модними бувають не тільки країни та узбережжя, а й види відпочинку.
Зокрема, стало модним їздити до старих та знайомих місць, та вже дещо по-новому. Наприклад, навколо світу — автостопом, до старовинних готичних замків Європи — пополювати на привидів, на Цейлон — допомагати збирати чай. Мапа світу залишається незмінною, а самі подорожі набувають нового змісту та значення. Мандрівник вбачає у відпочинку вже не просто задоволення, а величезну місію!
Як це не дивно, але попри загальновідому вітчизняну скруту, наші люди дуже схильні до впливу будь-яких віянь моди — чи то на моделі телефонів та форму спідниць, чи на місця для відпочинку. Українці з усіх сил намагаються слідувати за модою, навіть не маючи на це достатньо коштів.
Хвальковитий потяг до далеких мандрівок та солодкого життя на березі океану, круїзів з розкішними готелями, екзотичними напоями, басейнами і тому подібним виникає у нас через поширене, але досить помилкове уявлення, начебто подорожі самі собою мають певну беззаперечну цінність.
Хоча в часи, коли слово «туризм» тільки з’явилося, тривалі та часті переміщення в просторі були долею винятково гінців, паломників, розбійників та купців. І це ніколи не сприймалося як задоволення, навпаки, перебування вдалині від рідного дому було тяжким та виснажливим, а інколи навіть і ризикованим. Саме тому перед тим, як відправитись у далеку подорож, обов’язково замовляли службу у церкві, а прощаючись з близькими, мандрівники не знали, чи взагалі колись повернуться.
До цього ж часу і море безроздільно належало, як це не банально, тільки морякам та рибалкам. Мати справу із солоною водою могла змусити лише велика скрута або непереборне бажання наживи. Ніякої практичної користі в купанні та загоранні люди того часу не бачили, а найпоширенішим видом відпочинку був недовгий вояж на «води», мінеральні джерела за призначенням лікаря.
Збиратися у подорож без вагомих на те причин ще до середини ХІХ століття вважалося цілковитим божевіллям. Подорожі заради подорожей стали винаходом студентів із забезпечених європейських сімей. Їхні практичні батьки відправляли своїх чад подивитися світ, перш ніж ті назавжди зануряться в рутину сімейного життя та бізнесу. Ніякого відношення до морського туризму ті подорожі не мали, однак, так чи інакше, заклали основу майбутнього масового потягу до нових вражень.
Варто сказати, що мода на морські та сонячні ванни тоді поширилася майже миттєво, щоправда, тільки серед вкрай тонкого прошарку населення, який міг дозволити собі проводити довгі дні біля моря в приємній розслабленій бездіяльності.
Окрім того, буржуазія завжди із заздрістю спостерігала, як сміливо авантюристи у пошуках наживи підкорювали гори, моря та джунглі. Не маючи достатньо хоробрості та реальної необхідності вести подібний спосіб життя, заможні молодики вирішували просто вдавати його. Це вже з часом примхи розбещених та нудьгуючих аристократів переросли в масову індустрію, набувши чималого успіху і на просторах нашої Батьківщини.
Вже стало традицією цілий рік заощаджувати, нехтуючи інколи навіть найнеобхіднішим, щоб назбирати грошей на «гідний» відпочинок. А потім влаштовувати собі або пляжний гриль при +50о, або просто відсипатися у комфортабельному турецькому готелі, добре приправляючи таку релаксацію алкогольними напоями.
Мода на Схід вічна, а зародилася ще в лихі 90-ті, плавно трансформувавшись із поїдок торгівців-човників за товаром до Туреччини та Китаю в елітний відпочинок в розкішних готелях з басейнами.
Хоча є ще й інша категорія туристів, що фанатично бродять по містах з чотирма тисячами кадрів на фотоапараті від однієї визначної пам’ятки до іншої, піднімаючись на кожну башту та відвідуючи кожну ратушу, доки в них не відпадуть ноги. Жодному пізанцю не спаде на думку лізти на Пізанську вежу, жодному парижанину — на Ейфелеву, навіть якщо він там ніколи не був. А от турист полізе — ймовірно, щоб позбавитись від потаємного відчуття безглуздості туристичних поїздок, як таких.
Деякі туристи, прагнучи екзотики та відпочинку від цивілізації, відправляються до напівдиких островів та узбереж жити у бамбукових бунгало під солом’яним дахом, з ящірками на стінах замість тарганів. Проте чомусь нехтують батьківським будиночком в селі — мовляв, там незручно. Мабуть, просто вважають, що влітку прохолодніше сидіти під пальмою, аніж під яблунею, нехай навіть і в боргах по самі вуха.
Довго економити та тяжко заробляти гроші, щоб потім легковажно сіяти ними під час подорожей з гаслом «Ми ж на відпочинку! Сьогодні можна!» — це дуже по-нашому. Як результат — нестриманість в їжі, питті та розвагах та повна валіза безглуздих сувенірів, які, як не дивно, виглядають всюди однаково — хоч на Ямайці, хоч у Берліні. А якщо ви уважно придивитеся, то зможете навіть побачити добре відомий всім напис «Made in China».
Всесвітній туристичний бум затьмарює розум та змушує стоптувати ноги в багатогодинних екскурсіях, ризикувати здоров’ям, перегріваючись на південних пляжах, долати довгі перельоти та складну адаптацію до нових часових поясів. І все для того, щоб не відрізнятися від інших. А ще для того, щоб викласти 1500 фото до соціальних мереж та на кожному кроці розповідати із серйозним виглядом про захоплюючі мандрівки.
Мода на далекі подорожі та майже релігійна віра у якісний закордонний відпочинок знецінює красу та вишуканість рідного краю. Прямуючи до екзотичних поселень та дивуючись життю аборигенів, українці забувають про неперевершеної краси традиції гуцульського весілля, про дивовижну культуру Трипілля. Блукаючи вузькими європейським вуличкам, часто не помічають, що в Україні насправді є своя власна «маленька Європа» — Львів, Ужгород, Чернівці — з не менш захоплюючими старовинними палацами та вежами. Є у нас і маленька Венеція в містечку Вилкове Одеської області, і соляні печери на Донеччині, і термальні озера на Закарпатті.
Для любителів тихого відпочинку існують цілі містечка на берегах річок та озер, у лісових місцевостях. Комфортні прості будиночки, гриби, ягоди, риболовля, бар, шашлик, а можливо, навіть і басейн, більярд, кінні прогулянки та інші розваги — все під боком. До речі, жителі мегаполісів та іноземці останнім часом все частіше звертаються до сільського туризму, а простіше кажучи, до скромного життя у мальовничій глибинці.
Не менш важливим є дитячий відпочинок. Поспішаючи якнайкраще оздоровити та розважити наших дітей, ми забуваємо про найголовніше для дитини — батьківську увагу та підтримку. Бажання відчути себе турботливими батьками змушує відправляти дітей до часом занедбаних таборів, віддавати під опіку «досвідченим» готельним аніматорам. Хоча корисніше було б просто подарувати дітям те найдорожче, що у вас є, — особисте спілкування, на яке так часто не вистачало часу в робочі дні. Літо — це найкраща можливість приділити увагу своїм дітям. Адже коли настане осінь, почнеться школа, навчальні та побутові турботи знову заважатимуть вам спостерігати, як на ваших очах зростають ваші нащадки.
Важливо йти по світу з розплющеними очима, а не пробиратися по ньому кривими туристичними стежинами. Інколи набагато корисніше залишитися вдома, аніж відправлятися у чергову безцільну відпустку «для галочки». Не варто замовляти банальні мрії на масовому ринку послуг — значно цікавіше вигадувати свої, цінні особисто для вас та досяжні власними силами. Скромніше, але нічим не гірше можна провести відпустку і в Україні, навіть не виїжджаючи з рідного міста! Головне — пам’ятати, що не так важливо, де відпочивати — важливо, з ким відпочивати.
Гарного вам літа!

Лада СКРИНСЬКА

 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.