Брех@йлу віри нема!
- 05 вересня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 285
-
Інформація, що надходить, про зміст телефонної розмови Путіна і Порошенка, є дуже суперечлива, однак уже можна зробити певні висновки.
Зокрема, режим Путіна побоюється остаточної міжнародної ізоляції і боїться перейти в гарячу фазу Третьої світової війни, тож навмисно використовує дипломатичну мову, аби дезорієнтувати українське керівництво та світову громадськість щодо своїх справжніх намірів. Він брутально вдає, що перебуває «над конфліктом», нібито не контролює бойові операції російських військ на території України і не скеровує терористичних дій сепаратистських утворень на території Донеччини та Луганщини.
Треба розуміти, що у відносинах із західним світом Путін буде демонструвати іншу лінію поведінки, а саме стверджуватиме, що немає жодного стосунку до діяльності так званих «ДНР» і «ЛНР» і наполягає на прямих переговорах із ними київської влади, виставляючи себе миротворцем.
Метою цієї подвійної дипломатії є «примус до миру» України, тобто оголошення Києвом капітуляції, легітимізація «ДНР» та «ЛНР» та бодай видимість нормальних зв’язків із західними державами. Це просто чекістська спецоперація.
Чергове перемир’я з терористами, яке Путін активно нав’язує Україні, — це спроба закріпити і хоч якось легітимізувати російську окупацію частини Донбасу в придністровському форматі.
Найбільший виклик, який сьогодні стоїть перед Президентом Порошенком, — не дозволити нав’язати Україні мир ціною капітуляції. Капітуляція перед Москвою ніколи не принесе миру та безпеки для українців.
Не можна повторювати помилок минулого 10-денного «припинення вогню» в червні, яке дало можливість агресору повністю перегрупувати і переозброїти свої сили на Донбасі, завести важке озброєння в Україну, а головне — не можна забувати, що кожен день перемир’я коштував нам десятки життів українців.
Необхідно відкинути ілюзії, що можливо досягнути порозуміння з російським окупантом за столом переговорів. Як сказав іще Бісмарк, угоди з Москвою не варті паперу, на якому вони укладені.
Доля української перемоги вирішується не за столом мирних переговорів, а на полі бою. Якщо ми не зупинимо агресора на Донбасі — нам доведеться зупиняти його під Дніпропетровськом, Одесою, Києвом або Львовом.
Для України є лише одна реальна відповідь на агресію Москви: не здаватися, бити ворога та домагатися реальної підтримки країн Заходу в цій війні. Тому на Донбасі необхідно оголошувати воєнний стан, розривати дипломатичні відносити з державою-агресором, продовжувати мобілізацію та звернутися до США і Великої Британії, а також до країн НАТО з проханням надати пряму військову допомогу Україні у війні із загарбником. Ще кілька місяців тому «Свобода» пропонувала президентові та парламенту конкретний план дій з цього приводу.
Єдина можливість досягнути справжнього миру в Україні — це виграна війна, це звільнення української території від російського агресора, це відновлення суверенітету на всій території України включно з Кримом.
Брехуну Путіну вірити не можна. Треба вірити українському народові та українській армії!
Зокрема, режим Путіна побоюється остаточної міжнародної ізоляції і боїться перейти в гарячу фазу Третьої світової війни, тож навмисно використовує дипломатичну мову, аби дезорієнтувати українське керівництво та світову громадськість щодо своїх справжніх намірів. Він брутально вдає, що перебуває «над конфліктом», нібито не контролює бойові операції російських військ на території України і не скеровує терористичних дій сепаратистських утворень на території Донеччини та Луганщини.
Треба розуміти, що у відносинах із західним світом Путін буде демонструвати іншу лінію поведінки, а саме стверджуватиме, що немає жодного стосунку до діяльності так званих «ДНР» і «ЛНР» і наполягає на прямих переговорах із ними київської влади, виставляючи себе миротворцем.
Метою цієї подвійної дипломатії є «примус до миру» України, тобто оголошення Києвом капітуляції, легітимізація «ДНР» та «ЛНР» та бодай видимість нормальних зв’язків із західними державами. Це просто чекістська спецоперація.
Чергове перемир’я з терористами, яке Путін активно нав’язує Україні, — це спроба закріпити і хоч якось легітимізувати російську окупацію частини Донбасу в придністровському форматі.
Найбільший виклик, який сьогодні стоїть перед Президентом Порошенком, — не дозволити нав’язати Україні мир ціною капітуляції. Капітуляція перед Москвою ніколи не принесе миру та безпеки для українців.
Не можна повторювати помилок минулого 10-денного «припинення вогню» в червні, яке дало можливість агресору повністю перегрупувати і переозброїти свої сили на Донбасі, завести важке озброєння в Україну, а головне — не можна забувати, що кожен день перемир’я коштував нам десятки життів українців.
Необхідно відкинути ілюзії, що можливо досягнути порозуміння з російським окупантом за столом переговорів. Як сказав іще Бісмарк, угоди з Москвою не варті паперу, на якому вони укладені.
Доля української перемоги вирішується не за столом мирних переговорів, а на полі бою. Якщо ми не зупинимо агресора на Донбасі — нам доведеться зупиняти його під Дніпропетровськом, Одесою, Києвом або Львовом.
Для України є лише одна реальна відповідь на агресію Москви: не здаватися, бити ворога та домагатися реальної підтримки країн Заходу в цій війні. Тому на Донбасі необхідно оголошувати воєнний стан, розривати дипломатичні відносити з державою-агресором, продовжувати мобілізацію та звернутися до США і Великої Британії, а також до країн НАТО з проханням надати пряму військову допомогу Україні у війні із загарбником. Ще кілька місяців тому «Свобода» пропонувала президентові та парламенту конкретний план дій з цього приводу.
Єдина можливість досягнути справжнього миру в Україні — це виграна війна, це звільнення української території від російського агресора, це відновлення суверенітету на всій території України включно з Кримом.
Брехуну Путіну вірити не можна. Треба вірити українському народові та українській армії!
Прес-служба ВО «Свобода»