Живосил Лютий: «Українці мають стати господарями на своїй землі!»
- 12 вересня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 357
-
Громадський діяч, рідновір, бандурист, педагог Василь Живосил Лютий народився на Черкащині — землі, яка подарувала українцям великого Тараса. Навчався у Київському університеті ім. М. Драгоманова, закінчив Сумський університет ім. Макаренка (мистецький факультет). Має дві наукові роботи: про виховання дітей засобами фольклору і про походження української бандури. Живосил захоплюється містикою, володіє неабиякою інтуїцією. Має радикальні націоналістичні погляди. Як сам говорить, перебуває у постійному пошуку.Його пісня «Меч Арея» стала для багатьох українців справжньою молитвою, особливо під час подій на Майдані. Загалом, Живосил написав понад 300 пісень на власні тексти, а також на поезії Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Мелетія Смотрицького, Маркіяна Шашкевича, Юрія Федьковича, Павла Грабовського.Грає Живосил на старосвітській і академічній бандурах. Досліджуючи свій родовід, Лютий дізнався, що на скрипці грали дід, прадід і прапрадід. Дід навчив бабу грати на мандоліні, балалайці і гармонії.
Окрім музики, Василю доводилося, викладати у школі суспільствознавство й етику. А в Рубіжному Луганської області, де він мешкав останні 5 років, ще й краєзнавство. Але там, на сході України, про Краснодон і героїв «Молодої гвардії» він розповідав правду («Кошовий — справді герой, а Туркенич — сержант красної армії, який був боягузом і 3 роки просидів у землянці»), адже сам Фадєєв у своїй передсмертній записці написав, що він кається, що повірив радянській пропаганді і написав цей роман. Після цього Лютому заборонили викладати краєзнавство…
— Живосиле, на своїх уроках Ви на перше місце ставите патріотичне виховання. Поділіться секретом, як сьогодні українців виховати патріотами?
— Я написав наукову роботу «Інтеркультурне виховання підлітків засобами фольклору». Я побачив, що діти 5 класу не хотіли вивчити 8 рядків поезії Тараса Шевченка. І я з викладачем вирішив провести спільний урок української літератури і музики. Й експеримент вдався. Поки педагог цитувала Шевченка, я ставив твори на його слова рок і реп-музикантів. І це 11-літнім підліткам сподобалося настільки, що вони (29 учнів із 30) на наступне заняття вивчили напам’ять вірш Шевченка. Це дало поштовх до роздумів: якщо українська молодь не сприймає фольклор у чистому вигляді, то модернізм не завадить. Хоча у деяких речах я дуже консервативний. Такий підхід виправданий для досягнення мети. Консерватори мені закинули, що я паплюжу основи традиційної пісні. Але як зробити так, щоб донести до дітей Шевченка чи фольклор? Як достукатися до їхньої душі? Чи є в когось інший план? Немає. Тож легше критикувати, а не робити…Сьогодні серед українців чимало зрадників... Немає гіршого ворога, ніж українець сам собі, коли він обирає не своє, не рідну культуру, а невідомо що. Якби ми обирали виключно своє, то ми б мали значно менше проблем.
Я витворяю на академічній бандурі що завгодно, але я переслідую мету: прагну достукатися до будь-якої людини. На концертах поряд із фольклором і власними піснями граю і популярну музику, і рок. Той, хто каже, що я знущаюся над інструментом, нехай спробує сам щось зробить, аби зацікавити якомога більше людей. Наприклад, скрипаль-віртуоз Сергій Охрімчук може на академічній скрипці зіграти і Баха, і Бетховена, і джаз, і народну пісню. Це я вважаю майстерністю.
— Чому, на Вашу думку, Україну завжди намагалися загарбати, знищити? І чому ми, українці, святкуємо більше поразок, ніж перемог? Адже в історії України перемог значно більше.
— Я не розумію тих людей, які кажуть про велич української нації і тут же пишуть про поразки. Невже велич нації у поразках? Це ознака лібералів, які й не дали можливості радикалам збудувати незалежну країну. Українські письменники повинні оспівувати наші перемоги! Наприклад, Іван Білик або Володимир Малик, у них що не книга — то українська перемога! Чому ми пишемо про Берестечко, коли у Хмельницького було багато перемог. Поразка буває тоді, коли ми себе недооцінили. Для чого це? А щоб не дати прокинутися українському духові, приспати, притрусити! Чому так контролюють цю ситуацію? Та цей потужний український ген R1 не дає усім спокою. Недаремно Дудаєв говорив, що коли розбудити українців, то їх уже неможливо буде зупинити, вони зметуть на своєму шляху все. І цього побоюються, як на Сході, так і на Заході. Добре, що балтійці це зрозуміли.Потрібно будувати українську Україну! Той, хто говорить про необхідність вступ до ЄС, той не розуміє величі України. Звідси і нарікання, що Україна ніколи не покладалася на власні сили, не могла дати собі ради… Але чекайте: Хмельницький знав 8 мов, створив політику України у Європі, а 1648 року переміг наймогутнішого монарха в Європі. Світ пам’ятає могутнього Аттілу, а українці не знають…
Саме на нашій землі виникла перша мова. Ми є генетичними носіями першомови. Українська мова — ключ до Знань, до вивчення інших мов, історії світу.
— Що українцям потрібно для захисту, збереження єдиної України?
— Українці гуртуються тоді, коли приходить біда. Це ми бачимо по сьогоднішніх подіях в Україні. Говорять, що українці — мирний народ. Але це до пори до часу…На зорі незалежності України не дали дороги справжнім радикалам, які не хотіли при владі колишніх комуністів.
Українець пізнається не тільки по вишиванці, а й у щоденній справі. Я був членом УНСО (я дуже вдячний за виховання), але вийшов і нікуди більше не вступаю. Бо назви партій — це просто красиві назви. А справжнього діла немає — Україну вони роз’єднують, бо стають під різні прапори. Колись була Запорізька Січ, яка була поділена на курені, але вони були одним цілим. Тож треба уявити, що Україна — це Січ, а усі організації — курені. Критикуючи когось, я критикую і себе. Якщо партія проукраїнська, то вона про Україну мусить знати все. Об’єднатися можна лише навколо України.
2002 року ми, українські націоналісти кількох організацій, вистояли біля пам’ятника Тараса Шевченка 7 годин. До нас приєдналися близько 100 тисяч киян. А потім підійшли представники влади і запитали, де ж їм святкувати День Незалежності. Тобто вони підтвердили, що влада і народ — різні поняття.
Але варто зрозуміти, що потрібно ставити вище не власне «Я», а «Ми». Ми повинні бути вище ідей різних організацій і працювати на благо України. Українці ще не прозріли, вони не готові у переважній більшості захищати свою Батьківщину. Наші Предки жили у злагоді зі світом, вони могли передбачати, прораховувати природні катаклізми… Вони володіли Знаннями. А ми тільки сперечаємося, намагаємося довести свою зверхність і правоту. Треба багато вчитися, читати, шукати правду, нести світло, щоб комусь щось доводити.
Що заважає нам, людям, які сповідують Рідну віру, встати вранці, до сходу Сонця, і помолитися від душі за Україну? Бо спільна молитва — це велика сила!
— Як відшукати Правду?
— Потрібно багато читати, щоб відшукати правду про своє походження, історію, культуру. Хтось, можливо, збирає гроші на машину, а я завжди цінував книгу. Це потрібно для самопізнання. Книга — для багатьох той вказівник, який допомагає відшукати правильний шлях.— Що потрібно, щоб українці, нарешті, перестали бути байдужими, прокинулися від сну?
— Я очікував, що після Майдану українці вознесуться (у широкому розумінні слова). А як виявилося, жертв на Майдані недостатньо для прозріння. Мабуть, для повного прозріння і пробудження українців треба Путіну напасти на Україну з усіх боків. Тоді це змусить людей прокинутися і захищати свою землю.— Що об’єднає Україну?
— Коло. Треба, щоб хтось закликав залишити усіх власні амбіції заради побудови міцної держави. Думаю, що Незалежну Україну вдасться збудувати третьому поколінню від нас. Але для цього потрібно готувати, а це значить — передавати правдиву інформацію. Потрібно правильно виховати наперед тих людей, які збудують вільну державу. Але для цього потрібно, щоб Право родини було визначальним, щоб у сім’ї виховували повагу до вчителя. Я завжди запитую: чи можуть люди свою неповагу виказати дільничному міліціонеру або лікарю?.. А я — дільничний учитель.— Що врятує світ? Хтось доводить, що краса, інші — правда, любов…
— Рівність. Коли людина забуває про свої статки, коли не дивиться, скільки у сусіда в кишені, коли не заздрить йому, коли не підносить себе вище від інших. Кожен має жити по своїх можливостях. І коли ми стаємо до кола, то у ньому ніхто ніколи не повинен говорити, яку частку він вкладає. До людей треба ставитися з точки зору їхніх можливостей, а не їхнього статусу. Немає різниці, який козак — становий, реєстровий чи запорозький… Ти — або козак, або не козак.Лариса ГРОМАДСЬКА.
Фото автора