Антін Мухарський: «Українську мову не можуть вивчити лише дебіли, дефективні або ліниві тварини»

«Все частіше чути: «Я украинскій русскоязичний патріот і мову учіть мнє нєт надобності, потому что мєня і так всє понімают». Спробуємо розібрати суть питання і проблематики.

Я — Антон Дмитрович Мухарський народився в місті Києві в абсолютно російськомовній родині. Родичів в селі не маю ані по батьковій, ані по маминій лінії.

Вперше почув українську мову в природніх умовах (не враховуючи шкільних занять) у віці 13 років, коли ми з батьками поїхали відпочити у село Махаринці, і був страшенно здивований, адже на ті часи в абсолютно русифікованому Києві її можна було почути хіба що на базарі у вигляді суржика.

У 1989-му році повернувшись з армії, потрапив у вир подій першої хвилі українського відродження, яке знамените тим, що породило фестиваль «Червона рута», літгурт «Бу-ба-бу», та ще цілу низку культурних та мистецьких подій завдяки яким хотілося себе ідентифікувати саме як «модерного українця», а не «шароварно-аграрного штемпа» від якого тхне часником і нафталіном.

На той час я вчився в театральному інституті ім. Карпенка-Карого. У нас на курсі було кілька хлопців та дівчат з Новосибірська (керівник курсу притягнув їх з собою з Росії). За якийсь рік вони досить незле опанували українську, а за два вже отримували вищі бали на іспитах зі сценічної мови.

Ключовою лінґвоформою, аби змусити їх зробити над собою зусилля, була незабутня фраза нашого викладача з цього предмету: «Якщо ти за два роки не навчишся вільно розмовляти українською, ти — або дебіл, або дефективний, або лінива тварина? Краще зізнайся в цьому прямо зараз і я не буду до тебе чіплятись, бо що з хворого або з тварини взяти? Квола «трієчка» тобі завжди буде забезпечена. Але більшого не вимагай?»

Розумію, волюнтаристський підхід, психологічний тиск і все таке. Але людина тим і відрізняється від тварини, що здатна зробити над собою вольове зусилля заради самовдосконалення. З цього роблю суворий висновок: ті, хто не здатні зробити над собою зусилля і вивчити мову, — або дебіли, або дефективні, або просто ліниві тварини. Варто відверто в цьому зізнатися і до вас не буде жодних претензій. Квола «трієчка» на право називатися громадянином України вам завжди буде забезпечена. І не треба впадати в істерики типу: «А-а-а-а-а-а, знову ці бандерлоги на нас наїжджають». Повторюся, я народився в Києві в абсолютно російськомовній родині… Лінь, пристосуванство, брехню, байдужість, шахраювання і пересмикування фактів давайте залишимо для «руського міра». Все ж таки ми будуємо МОДЕРНУ УКРАЇНУ! Так що, як казав Великий Покальчук: «Вчіть, б…дь, українську мову!»

Всім гарного дня і гарного настрою!» — Антін Мухарський.

informator.news