ЯКЩО КОХАТИ — ТО ЩОДНЯ! А ДО ЧОГО ТУТ ЯКИЙСЬ ВАЛЕНТИН?
- 16 лютого 2017
- Відгуків: 0
- Переглядів: 427
-
А й справді, хто такий цей Валентин, названий буцімто «святим» і нібито належний до християнської церкви західного обряду? І що він зробив для нашого міста з огляду на те, що йому у цьоготижневій програмі виконавчого комітету Бориспільської міської ради були присвячені аж три заходи!
«Мюзикл «Кохати час» з нагоди відзначення Дня Святого Валентина» — так називався перший захід, що проходив у колишньому радгоспному Будинку культури у понеділок 13 лютого. «Традиційний спортивно-розважальний захід серед членів підліткового клубу «Ровесник» Бориспільського центру спорту та ФЗН з нагоди відзначення Дня Святого Валентна» (приміщення для занять фізичної культурою та спортом підліткового клубу «Ровесник») та «Вистава «Валентинів день» за участю акторів Муніципального театру» (міський БК) — таку назву мали решта два заходи, що відбулися у вівторок 14 лютого. Спланувало їх управління культури, молоді та спорту на чолі з «куратором» міської культури Л. В. Пасенко та начальником вказаного управління Н. В. Погребною.
Отже, хто ж такий той Валентин, якому була приділена така пристрасна увага у нашому місті? Може, це псевдонім Павла Чубинського? Та ні — в історії такого не зустрічаємо… Може, Тараса Шевченка? Та він теж наче не підписувався псевдонімами… А може, Степана Бандери? Він хоч і мав псевда, та жодного разу не називався «Валентином»… Тоді хто?
Звертаємося до інтернету і знаходимо: «А хто ж такий святий Валентин? Він був християнином, якого 14 лютого 269 року нібито за вінчання закоханих під час посту, всупереч християнській церкві(!), розіп’яли (за іншими версіями, обезглавили) неподалік від Риму. Тобто самі християни закатували, щоб потім зробити «святим» — абсурдніше не придумали! Тому сучасні християнські церкви переважно вважають, що Валентин не є «правильним» святим, простіше кажучи, такого «святого» не було зовсім» («Свято закоханих — звідки воно», https://oru.org.ua).
Тож постає логічне запитання: навіщо нам, українцям, яким потрібно дбати за відродження власних традицій та духовності, нині насаджується чужинський бездуховний маразм та ще й на такому офіційному рівні, як зазначено вище? Яку мету переслідують наші «прокуратори» культури? Чого саме їм бракує: компетентності чи патріотизму? І найголовніше: що тепер робити закоханим в інші дні — перед і після 14 лютого?
«Мюзикл «Кохати час» з нагоди відзначення Дня Святого Валентина» — так називався перший захід, що проходив у колишньому радгоспному Будинку культури у понеділок 13 лютого. «Традиційний спортивно-розважальний захід серед членів підліткового клубу «Ровесник» Бориспільського центру спорту та ФЗН з нагоди відзначення Дня Святого Валентна» (приміщення для занять фізичної культурою та спортом підліткового клубу «Ровесник») та «Вистава «Валентинів день» за участю акторів Муніципального театру» (міський БК) — таку назву мали решта два заходи, що відбулися у вівторок 14 лютого. Спланувало їх управління культури, молоді та спорту на чолі з «куратором» міської культури Л. В. Пасенко та начальником вказаного управління Н. В. Погребною.
Отже, хто ж такий той Валентин, якому була приділена така пристрасна увага у нашому місті? Може, це псевдонім Павла Чубинського? Та ні — в історії такого не зустрічаємо… Може, Тараса Шевченка? Та він теж наче не підписувався псевдонімами… А може, Степана Бандери? Він хоч і мав псевда, та жодного разу не називався «Валентином»… Тоді хто?
Звертаємося до інтернету і знаходимо: «А хто ж такий святий Валентин? Він був християнином, якого 14 лютого 269 року нібито за вінчання закоханих під час посту, всупереч християнській церкві(!), розіп’яли (за іншими версіями, обезглавили) неподалік від Риму. Тобто самі християни закатували, щоб потім зробити «святим» — абсурдніше не придумали! Тому сучасні християнські церкви переважно вважають, що Валентин не є «правильним» святим, простіше кажучи, такого «святого» не було зовсім» («Свято закоханих — звідки воно», https://oru.org.ua).
Тож постає логічне запитання: навіщо нам, українцям, яким потрібно дбати за відродження власних традицій та духовності, нині насаджується чужинський бездуховний маразм та ще й на такому офіційному рівні, як зазначено вище? Яку мету переслідують наші «прокуратори» культури? Чого саме їм бракує: компетентності чи патріотизму? І найголовніше: що тепер робити закоханим в інші дні — перед і після 14 лютого?
Мстислав КУТАЛО