У Борисполі відзначили річницю антибільшовицького повстання

Це було у 1920 році. Тоді в українців ще жевріла надія вирватися з-під гніту червоної Москви, яка вже вдерлася на територію України, захоплюючи села і містечка і влаштовуючи грабунки та кривавий терор українського населення.
Ось як розповідає про цю подію один із авторів праці «Бориспільське антибільшовицьке повстання 1920 року».
«Було вирішено, що повстання розпочнеться в момент наближення до Борисполя українсько-польського війська. Нагадаю, що в той час об’єднане українсько-польсько військо, очистивши від більшовиків усю Правобережну Україну, зайняло Київ і рушило далі на схід. До Борисполя залишалося якихось два десятки кілометрів.
Назустріч їм, з боку Полтави, йшли червоні. Серед них переважали вояки-калмики під командою тупого, але жорстокого зарізяки Оки Городовикова. Їхній шлях пролягав через Бориспіль. Ось тоді комітет самооборони й закликав бориспільців до повстання. У церквах задзвонили дзвони, люди зібралися на міському майдані. Владу комісарів було легко скинуто, а їх самих роззброєно, одних заарештовано, інших вигнано з міста. Порозбігалися й комісарські прислужники.
Повстанці не хотіли кровопролиття, тому послали до червоних на переговори своїх представників, щоб по-доброму попросити їх не входити в Бориспіль, не займати людей. У відповідь — більшовики розстріляли парламентарів. Після цього повстанці під керівництвом комітету оборони вирішили до останнього захищати від ворогів своє місто, свої родини і майно.
Уже наступного дня між ними й переважаючими силами червоних розпочався бій, який у різних кінцях міста тривав від самого ранку до пізнього вечора. Бориспільські повстанці героїчно відбивали атаки п’яних калмиків. Проте ситуацію ускладнювало не тільки невигідне для українців співвідношення сил, але й відсутність зброї, набоїв. Перелом у боротьбу внесло те, що, польсько-українське військо, не дійшовши до нашого міста, стало відступати, а в Бориспіль прорвався бронепоїзд червоних і почав з усіх видів зброї обстрілювати місто. Гармати били по будинках запалювальними снарядами, чим викликали велику пожежу. Палало понад 500 будинків, звідусіль долинав жіночий і дитячий плач. Стурбовані долею своїх родин, повстанці почали відступ. Саме в цей час розпочалася чергова атака червоних. Після тривалого бою їм вдалося оточити повстанців і багатьох виснажених, беззбройних людей захопити в полон.
За словами очевидців, полонених, а також деяких інших бориспільців - чоловіків, які не встигли сховатися-всього близько 300 осіб — більшовицькі кати вивели за місто Броварським шляхом, де змучених і беззахисних закатували. Рідні й близькі так і не довідались, де поховано їхніх батьків, братів, чоловіків. Але на цьому більшовики не заспокоїлися.
Захопивши Бориспіль, вони вчинили дику розправу над його мешканцями. Вдершись вдерлися до міської лікарні, перебили всіх поранених, а заодно і хворих. А тоді скоїли ще одне нечуване звірство. Згідно з наказом окупаційної влади було проведено масову облаву на всіх осіб чоловічої статі віком понад 16 років. Людей брутально хапали на вулицях, у хатах, за обіднім столом, за працею, хворих піднімали з ліжок і всіх під конвоєм зганяли на міський майдан. Робили це, незважаючи на плач дітей, голосіння жінок і матерів. Ніхто не бажав слухати ніяких пояснень. Тих, хто чинив опір, вбивали на місці.
Затриманих вишикували в лави й без усякого слідства і суду почали виводити на розстріл кожного десятого, а в деяких групах арештованих — навіть кожного п’ятого...».
6 травня 2017 на Книшовому меморіальному парковому комплексі відбулося урочисте вшанування полеглих бориспільських повстанців. Представники міської влади, громадськості та політичних партій провели мітинг-реквієм та поклали квіти до пам’ятного знаку, встановленого жертвам політичних репресій.
Як повідомив міський голова, до Дня міста тут заплановано реалізувати проект — встановити стіну у вигляді тюремного каземату. На стіні будуть викарбувані імена всіх політично репресованих бориспільців.

Мстислав КУТАЛО

Світлини Ю. Слюсара