(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

Чистий четвер — єднання живих українців з духами рідних пращурів

  • 16 березня 2012
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 834
  • Автор: admin
  • 0

Наші славні Предки ще до прийняття християнства Великдень святкували у першу неділю після Весняного рівнодення, коли день справді ставав більшим за ніч — великим, що означало перемогу весняного світла й тепла над темрявою й зимовим холодом. А передував Великодню передвеликодній тиждень.

Передвеликодній тиждень наші Пращури здавна називали «чистим» або «білим». Вважали, що перед великим святом треба очистити все: і житло, й подвір’я, і тіло, і душу. Тому ці шість днів від Вербиці є днями весняного очищення, духовним і тілесним приготуванням до одного з найвеличніших сонячних свят року — Великодня Дажбожого.

Кожен день тижня присвячують певним роботам: понеділок — прибиранню хати, вівторок — наведенню ладу в садибі, середу — приготуванню святкового одягу, четвер — омовінню тіла, п’ятницю й суботу — випіканню великодніх короваїв та писанню писанок, приготуванню крашанок та інших великодніх страв.

Найважливішим днем цього тижня з давніх-давен вважався саме Чистий четвер, який ще називали Навським Великоднем через те, що очиститися навесні повинні не тільки живі люди, а й душі наших Предків. Тому на Русі була традиція в Чистий четвер увечері після купання всієї родини «творити лазню для Навів».

З повчань перших християнських пастирів, які засуджували давні звичаї, що їх дотримувалися рідновіри (і навіть деякі християни) ще кілька століть після охрищення Русі, до нас дійшов, можливо, найархаїчніший звичай: «навҌм мовь творять и попел посреде сыплють, и проповедающе мясо и молоко и масла, и яйца, и вся потребная бесом и на пець, и льюще въ бани, мытися имъ велят, чехол и оуброусъвҌщающевъмолвици. Беси же злооумиюихъ смҌющеся, попопръщются в попелутомь и следъ свои показають на пролщениеимъ. Они же, видҌвше то, отходять, поведающе другь другоу. И то все проповҌданье сами ядять и пиют» («Слово христолюбця». Аничков Е. В., 1914. С. 89). З цього тексту зрозуміло, що після омовіння всієї родини в лазні (мивниці) на ніч залишають Душам нагріту піч, теплу воду, рушники, а також трапезу: м’ясо, масло, яйця та велять їм митися і запрошують пригоститися. Підлогу посипають попелом, а вранці ворожать за знаками, які за ніч вималювалися на підлозі. Цей текст, окрім усього іншого, також засвідчує й такий факт, що весняного посту в Дажбожих онуків не було.

Цей день мав неабияке значення в житті народу, тому нам відомо цілу низку магічних обрядів, які здійснювали русичі задля здоров’я й збереження життя. Наприклад, відомий вислів «умитися до ворона» означає, що в Чистий четвер, за повір’ям, ворон до схід сонця купає в річці своїх дітей. Хто покупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровим протягом цілого року. Тому хворі люди, щоб очиститися від хвороб, купалися навіть уночі — «поки ворон дітей не купає». Також для очищення від хвороб набирали зі своєї купелі відро води та несли на перехресну дорогу, де виливали, «щоб там усе лихо зоставалося». Тому люди й обминають перехресні дороги, щоб хвороба не причепилася.

У Чистий четвер існував звичай готувати «четвергову сіль» — звичай суторідновірський, бо попи засуджували прихожан, які приносили цю сіль до церкви на «освячення». Насправді сіль освячувалася вогнем удома: грудку солі господиня загортає в чисту полотняну тканину і кладе на жаровні в піч. Коли тканина обгорить, сіль збирають. На Великдень цю її кладуть на стіл для споживання і на покуть разом з великоднім короваєм. Її також вважали сильним оберегом протягом усього року.

До язичницьких обрядів, за всіма ознаками, належить і звичай запалювати Четвергову свічку та малювати нею свастику на стелі хати, про що поетично написав Богдан-Ігор Антонич у вірші «Молитва» (1936 рік):

Хай Сонце — Прабог всіх релігій,
Золотопере й життєсійне
Благословить мій дім крилатий.
Накреслю взір його неземний,
Святий арійський знак таємний,
Накреслю Свастику на хаті
І буду спати вже спокійно.

Четвергова свічка в рідновірів наділена великою магічною силою, її використовують протягом року в будь-який скрутний час: її запалюють перед кумирами Богів, щоб уникнути страху під час великої грози, «щоб грім хати не спалив», освячують город, пасіку, а також запалюють під час важких пологів або тяжкої хвороби людини чи тварин, також її дають в руки вмираючому. Цією свічкою обкурюють хату та хлів, стайню для очищення від всього злого.

Саме в цей четвер існував звичай відганяти Смерть: хлопчики бігають вулицями з різного роду дерев’яними «тріскачками» або просто стукають дошками об паркани, щоб відігнати всяке лихо. Олекса Воропай згадує й такий звичай: «В саду і на городі господар згрібав на купу торішнє листя, бадилля бур’янів та сухе ріщя і підпалював — «щоб очистити землю від морозу, зими, смерті і всякої нечисти». Робилося це з спеціяльним закликанням: «Смерте, смерте, іди на ліси, іди на безвість, іди на моря. І ти, морозе, великий і лисий, не приходь до нас із своєї комори. Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море почвалала!» (Т.І, ст. 360).

У Чистий четвер було прийнято підстригати дітей, щоб голова не боліла та волосся росло густе. Також в цей день добре робити всякі починки: господарі за давніх часів ходили в ліс заготовляти хмиз, господині роблять починки пряжі, дівчата заворожують красу на берегах річок і озер. Чи не тому церковні сповідні запитальники рясніють такими запитаннями: «Чи не ходив до лісу на страсний четвер?», «Чи не ходила до річки на страсті господні?».

Звичайно, попівство, залякуючи русичів «навськими страхами», а також нав’язаний ними християнський світогляд викрили істинне значення цього давнього рідновірського свята, але ми повинні розуміти, що за тисячолітнім церковним мороком криється наше древнє родове свято єднання нині живих українців з духами наших рідних пращурів, глибока пошана до культу Предків. Пам’ятаймо, що завдяки нашим обрядам відбувається відновлення безперервного ланцюга минулого, сучасного і майбутнього нашого Українського Роду.

Галина ЛОЗКО

 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.