(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

Поспішай повільно

  • 10 жовтня 2013
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 503
  • Автор: admin
  • 0
Ви помітили як пожовкло листя? А те, що майже половина осені вже минула? Більшість з моїх знайомих — ні: вони надто зайняті, щоб спостерігати зміни в природі.
У наш час прийнято більше встигати, більше досягати, напружено працювати та невпинно навчатися. Література з тайм-менеджменту (управління власним часом) стає дедалі популярнішою. Журнальні статті вчать нас швидким кулінарним рецептам та швидкому схудненню. Навчальні центри пропонують інтенсивні курси, а спортивні клуби — класи швидкої йоги. Пафосні ресторани витісняються закладами швидкого харчування. З’являється навіть практика стрімких знайомств та побачень «Speed Dating» — серія 3-хвилинних побачень, протягом яких треба пізнати та оцінити незнайомого партнера.
Кращою вважається та машина, яка скоріше розганяється та швидше їде. Комп’ютер має бути прудким, а інтернет — швидкісним. Люди шукають спосіб швидкого засинання, вчаться скорочитанню та сліпому набору тексту. Мріють швидко відростити волосся та накачати м’язи за місяць, вийти заміж за 3 дні та знайти роботу за тиждень. Сучасна людина прагне втиснути у свою добу ще більше справ. Але ще сильніше вона хоче швидше їх завершити.
Що стало причиною такого стрімкого способу життя? Адже, здавалося б, технічний прогрес мав полегшити наше існування та додати купу вільного часу. Чому ж насправді маємо зовсім протилежне? Чому прогрес не робить людей щасливими? А тому що вся річ — у зростаючих потребах. Відкриті можливості породжують нові бажання, а їх реалізація веде до нових забаганок. І це стосується абсолютно всіх сфер життя: кар’єри, самовдосконалення, особистого життя, навчання, спортивних досягнень, побуту, споживання тощо. Як результат, людина живе в постійному стресі, затиснена між зростаючими бажаннями з одного боку та страхом ніколи не встигнути їх реалізувати — з іншого.
Сучасний світ значно заохочує людей більше досягати, насичувати своє життя подіями, знаннями та враженнями. Інформація про високі стандарти життя надходить з усіх сторін: телебачення, інтернет, соціальні мережі, телефон, вулична реклама, оточення… Кількість подорожей, число нових знайомств, сума заробітку та обсяг робочих годин — все це ніби додає людині вагомості серед інших. «Тормозити» стало дуже немодно. А тих, хто не хоче брати участь у всесвітній гонці, прийнято називати ледащими та невдахами.
Але ще кілька століть тому спішити жити було не так популярно, навіть, так би мовити, не комільфо. Модним було навпаки боротися з безглуздою метушнею, перебувати у деякій апатії. Ще раніше античні мудреці закликали до розміреності та не перевантажували себе роботою, займаючись неквапливими роздумами про сенс життя. Зараз нам важко уявити ті часи, коли найшвидшим з усього була колісниця з шістьма кіньми.
Проте, незважаючи на сучасний ритм життя, що дедалі прискорюється, зароджується і протилежний процес — потяг до повільного життя. Розуміючи, що за шаленими темпами все одно ніяк не угнатися, все більше і більше людей стають прихильниками стилю «слоу лайф» (від англ. slow life — «повільне життя»).
Стиль став зароджуватися в Італії в 1986 році, коли журналіст та письменник Карло Петріні організував рух проти фаст-фуду («Slow Food») у відповідь на відкриття у центрі Риму «Макдональдсу».
Учасники руху закликали знизити темп життя і, не поспішаючи, насолоджуватися їжею та красою міста. На початку нового століття рух поширився й на інші сфери життя та став суспільно-політичним явищем. Виявилося, що подорожувати, навчатися, проводити час з дітьми та сім’єю і навіть працювати можна також не поспішаючи. З’явилося поняття «повільне місто». Воно присвоюється містам з населенням до 50 тисяч мешканців, з ідеальною екологією, мінімальною кількістю транспорту та реклами, де немає фаст-фудів та гіпермаркетів, а продукти люди купують на фермерських ринках. На сьогодні понад 120 міст у 18 країнах світу (здебільшого Західної Європи) живуть так, спокійно та розмірено.
Слоу лайф — це не просто варіація темпу, це філософія єднання з природою та своїми істинними ритмами. Для багатьох жителів західних країн якість життя означає повільну його течію, можливість насолодитися кожною миттю, кожною справою. Слоулайфери готують натуральну їжу, що є природною для їхнього реґіону, та, не поспішаючи, насолоджуються її смаком, їздять повільно та безпечно, носять одяг з натуральних тканин. Читають не швидко, а вдумливо, у їхніх будинках часто немає телевізора. Повільність для них не означає малоефективність — навпаки, роблячи щось, не поспішаючи, вони мають змогу зробити це краще, правильніше.
Чи могло б наше місто перейняти такий напрямок? Відповідь, певно, залежить від вибору кожного його жителя. Можливо, дехто ще недостатньо наситився новими швидкостями та перспективами, а дехто вже відчуває потребу сповільнитися.
Тим, хто хоче додати у своє життя трохи спокою, в першу чергу, варто зупинитися та поміркувати над власними пріоритетами. Як часто ми витрачаємо час на те, що нам насправді не подобається, та благаємо дорогоцінний час бігти скоріше! Та ще частіше ми відкладаємо справді улюблені справи та спілкування з близькими людьми на потім. Ми намагаємося відкупитися від рідних та самих себе дорогими та вишуканими подарунками, замінити мрії на речі. Але час біжить з однаковою швидкістю як на брендових годинниках, так і на звичайних.
Кожен з нас отримує 24 години на добу і може витратити їх за свій розсуд. Незалежно від того, хороша людина чи погана, бідна чи багата, молода чи літня. Кожному однаково — 24 години. У цьому всі ми рівні. І хто краще витратив свій час, той і правий. Проте «краще» зовсім не означає — насиченіше або швидше. Йдеться про перевагу якості над кількістю. І якості, в першу чергу, для самої людини. Без огляду на інших та суперництво. Вченими давно доведено, що той, хто вміє отримувати задоволення просто від процесу досягнення мети, відчуває більше радості, отримавши бажане.
Можемо купити годинник, але не можемо купити час. Проте цілком у наших силах витрачати його з насолодою на справді важливі та приємні для нас справи.
І бажаю вам завжди помічати, як жовтіє листя, іде сніг та розквітають квіти.

Лада СКРИНСЬКА

 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.